Постаті: Андрій Шут
Він не бачив облич тих, для кого співав. Але памʼятав сотні рядків про Хмельницького, про Богуна, про невільників у турецькій неволі – і носив цей вантаж козацької памʼяті поліськими шляхами. Андрій Шут, кобзар з Олександрівки на Корюківщині, був одним із тих, через кого давня Україна докричалася до наших часів. Народився він 1790 року в містечку Олександрівка, що входило тоді до Сосницького повіту, а нині належить до Корюківської громади. Доля відібрала в нього зір рано: сімнадцятирічним Андрій перехворів на віспу й осліп. Для селянського хлопця це майже завжди означало вирок – жебри або тягар для родини. Він обрав інше. Замість ремесла, яким жили зрячі, Шут пішов у науку до кобзаря – панотця Павла Козла. Так починалося тоді кобзарство: сліпий хлопець приставав до старого майстра, роками ходив із ним, вивчав напамʼять думи, переймав гру на кобзі, засвоював суворі правила цеху. Це була ціла школа – усна, вимоглива, з власним статутом і мовою. Опанувавши науку, Шут і сам став майстром, ...
