Наукова еліта Чернігівщини: Михайло Максимович
Осінь 1812 року. Восьмирічного хлопчика везуть з хутора Тимківщина під Золотоношею на Десну – у Новгород-Сіверський, у повітове містечко за шістсот верст. Рідня – науковий клан Тимковських – відправляє його в одну з найсильніших гімназій Лівобережжя, що діє у місті від 1804 року на базі давнього народного училища. Хлопчика звати Михайло Максимович. Наступні сім років свого життя – з восьми до п’ятнадцяти – він проживе саме тут, на правому березі Десни, серед високих монастирських стін. Через сорок років він стане першим ректором Київського університету, автором першої в історії друкованої збірки українських народних пісень і людиною, яка в інтелектуальному поєдинку з російським істориком Погодіним доведе: мешканці Наддніпрянщини – прямі нащадки Київської Русі, а не «пізні переселенці з Галичини». Родина Тимковських – своєрідний науковий клан Лівобережжя початку XIX століття. П’ятеро братів матері Михайла, Гликерії, пішли у вчені, освітяни, літератори. Найстарший, Ілля Федорович, був се...
