Постаті: Павло Дубрівний
Табір військовополонених у Верхній Австрії, невдовзі після 1915 року. Перед строєм полонених царської армії стоїть чоловік від Союзу визволення України й питає по-російськи: а хто з вас малороси? Вперед виходять сотні. Тоді він перепитує українською: хто з вас українці, прошу виступити наперед. Наперед виходить один – молодий учитель із Синявки на Менщині. За спиною чути: «мазепінєц, ізмєннік, шпіон». Так, за власними спогадами, починалася дорога Павла Дубрівного. Він народився 14 січня 1894 року в Синявці, у козацькій родині. Село на той час було давнім: виникло на початку XVII століття, а від 1649-го належало до Менської сотні Війська Запорозького. Наприкінці XIX століття тут стояло понад сімсот дворів і жило близько трьох тисяч людей, а над ними височіла деревʼяна Покровська церква 1706 року з трьома банями в ряд. 1914 року Дубрівний закінчив Новомлинську вчительську семінарію. Учителював далеко від дому – у залізничній школі на станції Чарджоу в Середній Азії. Звідти його й забрали...
