Загиблі герої Чернігівщини: Пономаренко Юрій. Петров Сергій. Олексенко Ярослав

ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ ПОНОМАРЕНКО народився 20 вересня 1980 року у місті Бахмачі. Навчався у Бахмацькій школі №1, згодом здобув фах водія у Бахмацькій автошколі ТСОУ (колишній ДОСААФ). З дитинства захоплювався технікою та великими автомобілями, тому все своє життя пов’язав із професією водія. Після проходження строкової служби в Збройних Силах України працював далекобійником на різних підприємствах, а останнім місцем роботи була посада водія-далекобійника у Києві. 1 травня 2025 року Юрій був призваний на військову службу Святошинським РТЦК та СП міста Києва. Після навчання у навчальному центрі добровільно вирушив на першу лінію фронту, де служив водієм відділення матеріального забезпечення військової частини. 27 травня 2026 року, залишаючись вірним військовій присязі, мужньо виконуючи свій обов’язок перед Українським народом, Юрій Пономаренко загинув на Сумщині.

Йому було лише 45 років...

Війна безжально обірвала життя людини, яка любила свою родину, працю, рідне місто і свою країну. Людини, яка без вагань стала на захист України у найважчий для неї час.

Без люблячого чоловіка залишилася дружина, без батьківської підтримки — донька та син, без рідної людини — брат.

Сергій Петров народився 18 червня 1994 року у селі Борисове (зараз – Вільненський старостинський округ). Виховувався у багатодітній родині. Батько помер рано, і мама сама піднімала дітей на ноги. Навчався в Черешенському ліцеї. Після навчання жив у селі Вільне.

Сергій Петров був життєрадісним, чесним, щирим і безвідмовним, завжди ставав у нагоді друзям і нічого не вимагав взамін. Ніколи не жив на перспективу, а жив сьогоднішнім днем. Простий хлопець, трудяга. Мав добру вдачу. За кілька тижнів йому б виповнилося лише 32 роки…

Ще під час проведення АТО Сергій Петров став на захист України. Був резервістом. А у грудні 2024 року знову доєднався до лав оборонців України. Був стрільцем механізованого відділення механізованого батальйону 154-ї окремої механізованої бригади.

Захищав Україну від російського вторгнення на Покровському і Харківському напрямку.

28 травня 2026 року наш земляк загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Копані Запорізької області.

У Сергія Петрова залишилась мама та дві сестри.

Вкотре Вертіївську громаду заполонив сум за загиблим Героєм, патріотом України. Жорстока, кровопролитна війна підло обірвала молоде життя.

Загинув наш випускник Олексенко Ярослав Вікторович, 07.10.1998 року народження.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким нашого Героя.