Політичні репресії. Чернігівщина: як це було

У 1937-1938 роках їх звинувачували у вигаданих злочинах, катували, розстрілювали й таємно ховали в лісі неподалік Чернігова. Десятиліттями про поховання поблизу села Халявин мовчали, аж поки про нього не дізнався 16-річний школяр, діда якого свого часу репресували. Що відбувалося в Чернігові в період Великого терору та як виникло таємне поховання неподалік міста – розповідаємо далі.

Щороку у третю неділю травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій. 2026 року День пам’яті припав на 17 травня. Втім, це одна з тих трагічних сторінок нашої історії, про яку варто згадувати не лише раз на рік. Особливо зараз, коли на окупованих територіях українці знову стикаються з переслідуваннями, викраденнями та катуванням.

«Тоді Чернігів був значно менший, і вважалося, що це дуже далеко»

Представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області, історик Сергій Бутко наголошує, що Великий терор — не єдиний етап радянських репресій. Жителі Чернігівщини страждали від терору, починаючи з 1919 року, а найбільша кількість жертв була у 1932-1933 роках під час Голодомору.

На території тодішньої області, а вона була більшою, ніж зараз, загинуло від голоду понад 360 тисяч наших людей. Якщо брати в сучасних адміністративних межах, то ми говоримо про 270 тисяч людей, – розповідає Сергій Бутко.

У 1937-1938 роках в Україні репресували майже 200 тисяч людей. З них дві третини – розстріляли. Тоді й утворилося таємне поховання неподалік Чернігова.

Розстрілювали в підвалах управління НКВС, – говорить історик. – У Чернігові зараз там санстанція (вул. Княжа, 30, - Прим.). Коли розпочалися розстріли, була спеціальна команда співробітників НКВС, які таємно вночі, щоб ніхто не бачив, ховали жертв на місцевих кладовищах — без надгробків, без імен. Але за місяць-півтора стало зрозуміло, що місць на кладовищах уже просто нема. Тому вирішили вивозити групи розстріляних, ні в чому не винних людей, на 20-й кілометр Гомельського шосе. Тоді Чернігів був значно менший, і вважалося, що це дуже далеко, ніхто про це не знатиме.

Читати далі