Загиблі герої Чернігівщини: Шупта Сергій. Прокопенко Андрій. Романчев Олег

Сергій Олегович Шупта народився 14 липня 1995 року у Прилуках. У 2001 році розпочав навчання у Жовтневській школі. Після закінчення восьмого класу продовжив навчання у Малодівицькій школі, яку закінчив у 2013 році. Того ж року вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею, де здобув професію електрозварника.

Після завершення навчання працював водієм в ІМК "Агрокім". Згодом створив сім'ю. У 2017 році у подружжя народився син Дмитрик.

Працював на заводі мінеральних добрив "Базис", а пізніше переїхав до Києва, де працював слюсарем.

13 червня 2024 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України. Проходив службу водієм-спостерігачем 2-го зенітного кулеметного відділення військової частини А4948.

Він до останнього залишався вірним військовій присязі, мужньо та самовіддано виконував свій військовий обов'язок, захищаючи Україну.

Загинув солдат Сергій Шупта 24 жовтня 2024 року поблизу міста Селидове Покровського району Донецької області.

Поховали воїна у Малій Дівиці.

Андрій Прокопенко народився 17 липня 1981 року у селі Неданчичі (нині Любецької громади).

Спочатку навчався у місцевій школі, згодом закінчив Славутицьку школу №3. Працював на ДСП "ЧАЕС", КП "УЖКГ", підрядних організаціях. Любив працювати з деревом, займався сільським господарством.

У березні 2026 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Служив боєць стрільцем-помічником гранатометника.

Загинув 18 червня 2026 року під час виконання бойового завдання в селі Олександроград Волноваського району Донецької області.

Відспівали Андрія Прокопенка у Катерининській церкві у Чернігові, поховали на кладовищі у Ялівщині.

Олег Валерійович Романчев народився 11 серпня 1973 року в Прилуках. Навчався в школі №14, після закінчення восьми класів здобув професію автоелектромеханіка в Прилуцькому професійному училищі. Працював за фахом на підприємствах рідного міста.

Строкову військову службу проходив у Прикарпатському військовому окрузі. Згодом багато років працював далекобійником, здійснюючи перевезення як Україною, так і за її межами.

У 2025 році чоловіка мобілізували. Боєць виконував завдання в інженерно-будівельних військах на кордоні з Білоруссю. Побратими знали його за позивним "Миша".

"За цим простим ім’ям стояла людина великої працьовитості, мужності, надійності та щирого серця. Олег сумлінно виконував свій військовий обов’язок, користувався повагою товаришів і ніколи не залишався осторонь чужої біди. На жаль, час військової служби та наслідки війни тяжко позначилися на здоров’ї захисника", — пишуть у громаді.

25 червня 2026 року солдат помер у лікарні.

Попрощалися та поховали Олега Романчева у Прилуках, на кладовищі "Новий побут". У нього залишились мама, син, який нині проходить службу в десантно-штурмовій бригаді, та брат.