Скорботні жнива війни: Радус Євгеній. Липовок Артем. Тишковець Роман

20 червня 2026 року перестало битися серце Захисника України — РАДУСА Євгенія Олександровича.

Євгеній Олександрович народився 15 липня 1987 року в місті Новгород-Сіверський. Навчався у місцевій школі №2. Після завершення навчання вступив до Глухівського коледжу Сумського національного університету, де здобув фах будівельника.

Працював на Чорнобильській АЕС, а згодом — водолазом у рідному місті.

У 2022 році добровільно став на захист України та долучився до лав Збройних Сил України. Служив віддано й мужньо, виконуючи свій військовий обов’язок.

У 2024 році отримав важкі поранення. Попри тривалу реабілітацію, боротьбу за життя та отримання ІІІ групи інвалідності, наслідки війни виявилися сильнішими — серце Захисника не витримало.

Його життя — приклад мужності, відданості своїй державі та справжньої любові до рідної землі.

Артем Олегович Липовок народився 17 жовтня 1988 року в Чернігові. Закінчив школу №29.

"З дитинства грав у футбол. До початку повномасштабної війни був кращим воротарем в АФК «Нива-2». Добрий, щирий, безкорисний, з усіма умів знайти спільну мову. Був веселий, любив музику", — згадують про Артема його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

У червні 2023 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Воював у складі 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша, був радіотелефоністом.

Захищав Україну на різних напрямках, зокрема Куп'янськ, Донецьк, Покровськ, Суми.

Був нагороджений "Хрестом воїна-єгеря" III ступеня та "Золотим хрестом".

11 червня 2026 року військовий прийшов у відпустку.

Як згадують рідні, після контузій чоловік часто втрачав свідомість. Один з таких випадків закінчився крововиливом. 18 червня 2026 року Артем Липовок помер.

Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі у Ялівщині. У чоловіка залишилися дружина і син.

Помер Тишковець Роман Васильович 1985 року народження.

Роман Васильович був жителем села Замглай Ріпкинської громади, працював у місті Києві. 24 листопада 2025 року був мобілізований Дарницьким РТЦК та СП. Проходив військову службу солдатом 1-го відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки 3-го штурмового батальйону військової частини А7400.

Він віддано та мужньо захищав Україну, боронив мир і спокій кожного з нас. На жаль, 16 червня 2026 року серце воїна зупинилося під час несення військової служби на території Харківської області.

Поховання Героя відбулося 26 червня 2026 року, у селі Вовчок – на батьківщині його матері.