Загиблі герої Чернігівщини: Климуша Сергій. Войтенко Руслан. Шумейко Максим

Сергій Володимирович Климуша народився 16 липня 1981 року в селі Плугатар. Після закінчення місцевої школи, працював різноробочим у СТОВ Агрофірма "ЗОРЯ", яка базувалася у селі Займище.

"У рідному селі чоловік створив власну сім’ю. Із дружиною виховали двох синів Дмитра та Віталія. Любив село і мирну сільську роботу, особливо – коней. Коника утримували і вдома, а Сергій з особливою турботою його доглядав. Цінував і любив свою родину, свій дім. Рідні згадують його добрим, щирим, люблячим", — пишуть про Сергія у громаді.

У грудні 2024 року Сергія Климушу мобілізували. Боєць захищав Україну на Сумському напрямку. Із лютого 2025 року його вважали зниклим безвісти.

Через понад рік за результатами ДНК-експертизи військового визнали загиблим 23 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у Суджанському районі на Курщині.

Попрощалися та поховали захисника у селі Плугатар Талалаївської громади, що у Прилуцькому районі.

Солдат Войтенко Руслан Миколайович із села Нова Басань народився 17 серпня 1979 року.

Тут минули його дитинство та юність. Після закінчення Новобасанської школи здобув професію столяра в Київському будівельному училищі №18. Працював у Новобасанській сільській лікарській амбулаторії, місцевому відділенні зв'язку, а згодом — на різних підприємствах столиці та на меблевому виробництві а рідному селі. Усюди його знали як сумлінного, відповідального та доброзичливого працівника, людину, яка завжди була готова простягнути руку допомоги.

Найбільшим щастям і сенсом його життя була донька Євгенія. Саме заради її майбутнього, заради майбутнього всіх українців він став до лав ЗСУ в 2024 році.

Руслан Войтенко служив у складі 250-го Об'єднаного центру інженерної підтримки. Вірний військовій присязі, чесно й мужньо виконував свій обов'язок перед Україною.

20 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Маяки Краматорського району Донецької області життя воїна трагічно обірвалося внаслідок осколкового поранення.

15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в обороні села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області загинув Шумейко Максим Валерійович.

Максим Шумейко народився 1 грудня 1991 року. Закінчив Карильську школу, потім – Реутинський професійний аграрний ліцей, де здобув фах маляра-штукатура, лицювальника-плиточника. Жив у Карильському, працював на будовах у столиці.

У 2024 році наш земляк став до захисту України від російської агресії. Захищав Україну у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, був старшим стрільцем десантно-штурмового відділення.

15 березня минулого року захисник зник безвісти.

Рік і три місяці його очікували вдома, та, на жаль, 24 червня 2026 року підтвердилось найстрашніше – воїн загинув.

«Щемить серце від непоправної втрати. Знала Максима з дитинства. Була його вчителькою. Завжди був товариський, дуже працьовитий, усім допомагав… Максим – ти Герой! Ми пишаємося тобою!Пам’ятаємо! Любимо! Сумуємо!» – написала про Героя-односельця староста Карильського Наталія Хоменко.

У скорботі залишились мама захисника та четверо його братів.