Маловідома Чернігівщина: Миколаївська церква у селі Солонівка

Миколаївська церква у селі Солонівка Городнянської громади Чернігівського району. Збудована у 1888 році на місці однойменної деревʼяної церкви, котра діяла з 1780 року. Історія храмі часів РС стандартна: закриття, руйнування верхів, переобладнання будівлі під будинок культури.

Солонівка відома з XVII століття. У 1730 році тут налічувалось 35 дворів.

При гетьмані Данилові Апостолі, у 1729-30 роках, в Чернігівському полку для встановлення права власності на маєтки розглядались наявні документи та записувались свідчення місцевих старожилів. За «сказками старожилів», після вигнання ляхів, Солонівку заселив козак Овдій Дубовик, житель Городні. Після нього Солонівка була володінням якогось Михайла Голобоярина, у нього село відібрав Василь Борковський; наступним володільцем був Яків Лизогуб. Від Якова Лизогуба Солонівка дісталась його зятю Стефану Бутовичу, а після нього володільцями села були його дружина та сини: Дем’ян, Стефан та Петро.

В універсалі гетьмана Мазепи від 19 березня 1700 року визначені межі купленого Солонівського грунта: «Почавши від Тятиви – у Татаринове болото, логом – у Носоцицьку поляну, у рокиту велику, логом – у Брутов болото, через шлях Жабчицький до Ростопти болота – від городнян межа, від потягли».

Стефан Бутович отримав жалувану грамоту і від Петра І, від 16 грудня 1708 року, що підтвердила за ним володіння Солонівкою «у вічність», а також «поля пахотні, з лісами, з бором і отчиною, з Видвицькою (Удовицькою) сіножаттю; млин, куплений ним на річці Солонівці, та Солонівський грунт, межа якого проходила по болоту Ростопту через Жабчицьку дорогу в болото Потягле».

Володіння цими землями підтвердили універсали гетьманів Івана Мазепи (1700 та 1702 років) та Івана Скоропадського (1708 року) і монарші жалувані грамоти (1717 та 1719 років). Пізніше вони це все підтвердили, надавши Чернігівській полковій канцелярії відповідні документи.

Після скасування гетьманської влади Катериною ІІ, Друга Малоросійська колегія (1764–1786) здійснила перепис жителів Гетманщини та збір данних про них здійснювався для з’ясування, які у них є прибутки та майно – для визначення податків, а також для визначення напрямків розвитку господарства. Так виник Рум’янцевський «Генеральний опис Малоросії» (1765–1769), а потім – «Опис Чернігівського намісництва» (1781) Дмитра Пащенка та «Чернігівського намісництва топографічне описання» (1786 року) Опанаса Шафонського.

У 1765-69 роках селянських дворів у Солонівці налічувалося 25, у володіннях бунчукового товариша Дем’яна Бутовича.

Джерело