Загиблі герої Чернігівщини: Власюк Євгеній. Божок Микола. Полосьмак Сергій

Власюк Євгеній Сергійович народився 18 листопада 2001 року. З 2008 по 2017 роки навчався у КЗ «Борзнянська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів». Ще зі шкільних років він мріяв стати військовим, захищати свою країну, стояти на сторожі її свободи та незалежності. Ця мрія стала його покликанням і справою життя.

Євгеній був добрим, щирим, чуйним і світлим юнаком. Він умів підтримати, вислухати, допомогти. Його поважали однокласники, цінували вчителі, любили рідні та друзі. Відповідальний і талановитий, він гарно малював, захоплювався музикою та чудово грав на гітарі. У його серці було багато добра, тепла та життєвих планів.

Після закінчення дев’ятого класу розпочався його шлях до омріяної професії. Спочатку – навчання у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, згодом – служба у лавах Збройних Сил України та навчання у Київському інституті Національної гвардії України.

У 2024 році Євгеній отримав омріяне офіцерське звання. Молодий офіцер мужньо боронив Україну на найгарячіших ділянках фронту, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку. Саме там, на Донеччині, обірвався його земний шлях...

Попереду було ціле життя. Роки, сповнені надій, задумів і мрій. Як і кожна молода людина, він будував плани на майбутнє, прагнув щастя, хотів жити, творити, любити. Та війна безжально перекреслила все, залишивши після себе лише нестерпний біль, сльози та світлі спогади.

Євгеній мріяв про родину і встиг здійснити цю мрію. Але тепер без люблячого батька залишилася маленька донечка, без коханого чоловіка – молода дружина, без надійної підтримки – рідна сестра.

Божок Микола Петрович народився 11 серпня 1975 року в селі Кіпті. Навчався у Кіптівській та Чемерській школах. Після здобуття середньої освіти отримав фах водія та пройшов строкову військову службу.

Після демобілізації працював у місцевому колгоспі, згодом — у Горбачівському лісництві, а після переїзду до Чернігова — на Камвольно-суконному комбінаті. Створив родину, разом із дружиною виховав двох синів.

У грудні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив на посаді старшого сапера групи розмінування. Виконував надзвичайно складні та відповідальні бойові завдання, адже саме сапери першими ступають на звільнену українську землю, повертаючи її до життя та роблячи безпечною для мирних людей. За сумлінну службу, мужність і відданість військовому обов’язку, Микола Петрович неодноразово був відзначений нагородами.

На жаль, 9 червня 2026 року, перебуваючи на бойовому чергуванні в Харківській області, Микола Петрович відійшов у вічність.

Загинув наш земляк, мужній захисник України, солдат Полосьмак Сергій Вікторович.

Сергій народився 20 жовтня 1977 року в селі Забарівка Корюківського району. Після закінчення Забарівської ЗОШ вступив до Чернігівського професійно-технічного училища №18, де здобув професію муляра. У мирному житті працював охоронником у селищі Козелець.

З 30 грудня 1995 року по 27 червня 1997 року проходив строкову військову службу.

Коли на українську землю прийшла війна, не залишився осторонь та брав участь в АТО з 1 вересня 2014 року по 29 вересня 2015 року.

Після початку повномасштабного вторгнення росії був мобілізований до лав Збройних Сил України та 4 січня 2023 року став на захист рідної держави.

6 травня 2025 року Сергій Полосьмак зник безвісти під час виконання бойового завдання. Рідні та близькі до останнього сподівалися на добру звістку, однак надія не справдилася.

Згодом стало відомо, що саме того дня, 6 травня 2025 року, воїн загинув, до кінця виконавши свій військовий обов’язок перед Україною.

Віднині ім’я Сергія назавжди залишиться в строю нескорених захисників, які ціною власного життя виборювали свободу, незалежність і мирне майбутнє нашої держави.

Поховали Захисника у селі Низківка.