Загиблі герої Чернігівщини: Однолько Костянтин. Миронець Владислав. Сова Валентин

Костянтин Васильович Однолько народився 24 листопада 1986 року в місті Потсдам (Німеччина). Згодом разом із родиною переїхав на Прилуччину. Перший клас закінчив у Прилуцькому ліцеї №1, а далі навчався в Ічнянській середній школі №4, де здобув базову освіту. У 2001 році вступив до Ладанського технічного училища №8, де опанував професію електрозварювальника.

У 2005 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Військово-Морських Силах України в місті Севастополь. Після завершення служби проживав і працював у Києві.

13 грудня 2025 року Костянтин став до лав захисників України. Серед побратимів мав позивний «Тигр».

13 червня 2026 року солдат Костянтин Однолько помер внаслідок поранень, отриманих під час виконання бойових завдань на Сумському напрямку.

Попрощалися із воїном 19 червня у Прилуках, поховали на місцевому кладовищі.

Миронець Владислав Вадимович народився 9 червня 1998 року у місті Чернігові. Навчався у школі №18, яку закінчив у 2014 році. Після школи вступив до ПТУ №18, де здобув професію столяра у 2017 році.

До 2025 року Владислав працював столяром у ТОВ «УСПІХ». Був працьовитим, відповідальним та скромним чоловіком. Любив комп’ютерні ігри, мав спокійний і тихий характер, завжди залишався щирою та доброю людиною. Спиртного НЕ вживав.

У 2025 році був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі 71 ОАБ Десантно-штурмових військ ЗСУ, мужньо захищав рідну землю та український народ. Мав серйозне поранення, лікувався, повернувся до своїх побратимів.

9 червня 2026 року, у свій День народження, Владислав помер на Сумському напрямку. Він залишився вірним присязі до останнього подиху. Великої виплати родина не отримає.

Рідні, друзі та побратими пам’ятатимуть Владислава як спокійного, доброго та світлого чоловіка, який героїчно воював та віддав своє життя за кожного з нас, за Незалежну Україну, її свободу та майбутнє.

Сова Валентин Михайлович народився 08 травня 1974 року в селі Вересоч.

До четвертого класу навчався у Вересоцькій школі. Згодом переїхав до міста Борзна, де продовжив навчання у Борзнянській школі, яку закінчив у 1989 році.

08 червня 1992 року був призваний на строкову військову службу. Служив матросом. 18 листопада 1993 року завершив службу та повернувся до рідного села Вересоч.

У 1996 році одружився. Того ж року в родині народилася донька.

Працював у колгоспі. Був працьовитою, відповідальною та сумлінною людиною. З 2004 по 2016 рік працював на Куликівському молокозаводі.

Дуже любив автомобілі та техніку. Майже все життя провів за кермом.

05 серпня 2015 року був мобілізований для участі в Антитерористичній операції. Проходив службу на посаді водія-заправника. Брав участь у бойових діях, гідно виконував свій військовий обов'язок. 28 жовтня 2016 року завершив службу. Мав статус учасника бойових дій та ветерана війни.

Завжди допомагав людям, ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки чи допомоги. Користувався повагою серед односельців, друзів та знайомих. Був доброю, щирою, життєрадісною людиною. Дуже любив свою родину.

05 червня 2024 року знову призваний на військову службу. Пройшов навчання за спеціальністю водія в Десні. Згодом - військову підготовку в Іспанії за штурмовим напрямком.

Після навчання проходив службу у складі 61 окремої механізованої Степової бригади. У вересні-жовтні 2024 року виконував обов’язки водія. Під час бойових дій брав участь в евакуації поранених побратимів, рятуючи життя своїх товаришів.

02 листопада 2024 року був направлений на Курський напрямок.

29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання зник безвісти.

Понад рік і п’ять місяців рідні жили надією на його повернення. Родина не припиняла пошуків. Донька брала участь у заходах на підтримку зниклих безвісти та військовополонених, відвідувала обміни полоненими, сподіваючись побачити батька серед повернених Захисників України. До останнього дня рідні вірили та чекали на його повернення додому.

На жаль, не судилося... Сьогодні, 18 червня, рідним офіційно повідомили результати ідентифікації та надійшло офіційне сповіщення від військової частини про те, що солдат Сова Валентин Михайлович загинув 29.12.2024 при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Черкаська Конопелька Суджанського району Курської області.

У скорботі за Валентином Михайловичем залишилися дружина, донька, онучки, мама, брат, рідні, друзі, побратими та всі, хто його знав.