Мистецька Чернігівщина: Віктор Ковтун
У джерелах його родину описують скупо: «селянська». На картинах, написаних через тридцять років, видно імена – «Бабуся Уляна» (1988), «У батьківському домі» (1988), «Мама Шура» (1993). Олександру-Шуру й Уляну Віктор увічнить пензлем уже доцентом Харківського інституту. Журавель-криниця з’явиться на полотні 1994-го – з відстані Слобожанщини й дорослого життя.
У 1973 році п’ятнадцятирічний хлопець із Мезина приїхав до Харкова вступати в художнє училище. Прийняли до класу Володимира Лапіна. Чотири роки училища, потім п’ять років Харківського художньо-промислового інституту, відділення монументально-декоративного розпису. Серед педагогів – Євген Єгоров, Леонід Чернов, Адольф Константинопольський, Анатолій Хмельницький.
Харківська академічна школа живопису бере початок ще з 1869 року. Першим ректором інституту 1921 року став Олександр Кокель, учень Іллі Рєпіна. Зв’язок із рєпінською традицією для Харкова не випадковий – і Ковтун продовжить його в наступні десятиліття.
Після інституту Ковтун залишився в академії. Асистент кафедри малюнка з 1985-го, старший викладач з 1989-го, доцент з 1993-го. У 1995 році отримав звання Заслуженого художника України. Через два роки став професором, очолив правління Харківської обласної організації Спілки художників і Міжнародний благодійний фонд імені Іллі Рєпіна. Спілку очолює досі – переобраний на новий термін у 2024-му, під час війни.
У 2000 році в академії з’явилася його персональна творча майстерня сюжетно-тематичної картини – елітна форма навчання, де учні працюють під одним майстром. Через два роки Ковтун отримав звання Народного художника України.
У живописі він – реаліст. Без приставок «нео», «пост» чи «псевдо». «Сьогодні треба захищати реалізм», – такий заголовок мало його давнє інтерв’ю газеті «День». Це не риторика. Переконання харків’янина, що академічна школа, передвижницька манера, сюжетна картина – не пройдене минуле, а основа, яку треба зберегти проти моди.
Серед знакових робіт – «Журавель-криниця в Мезині» (1994), «Натюрморт із соняшниками» (1996), «Харків. Держпром» (2001), «На майдані Незалежності» (2007).
У 2010 році Віктору Ковтуну присудили Національну премію імені Тараса Шевченка – найвищу творчу відзнаку України. Формулювання комітету: «за серію живописних робіт „Мій край – Слобожанщина”».
У цьому є парадокс. Уродженець села над Десною, чернігівець за корінням, отримав Шевченківську премію за цикл картин про іншу землю. Про Слобожанщину – Харків, його площі й вулиці, слобідське село, ярмарки, пори року, людей Слобідської України, серед яких живе з п’ятнадцяти років.
Чернігівщина в його доробку залишилася окремими полотнами – журавель-криниця, бабуся Уляна, батьків дім, мама Шура. Її писав з відстані – з пам’яті дитинства, з дорослої туги, з вікна харківської майстерні. А мовою, якою заговорив до всього мистецького світу, стала Слобожанщина.
З Понорницької громади й колишнього Коропського району Ковтун – перший і поки що єдиний шевченківський лауреат у живописі.
У послужному списку Ковтуна – п’ять почесних громадянств. Чугуєва (де народився Рєпін), Харківщини, смт Короп (його малу батьківщину), Шостки й самого Харкова. Окремий жест – Шостці на Десні художник подарував кілька десятків власних картин для арт-центру.
24 лютого 2022 року Харків опинився за п’ятдесят кілометрів від лінії фронту. Перші тижні війни – ракети, артилерія, поранені будинки центру.
Майстерню Віктора Ковтуна обстріляли. Вікна вибило, понад десяток картин пошкоджено. Художник лишився в Харкові. Не схотів виїжджати ні тоді, ні потім.
З-під обстрілів пішла серія: рятувальники ДСНС, портрети загиблих захисників, медики харківських лікарень, поранені будинки центру. Понад двісті робіт за перші роки повномасштабної війни. У жовтні 2022-го Ковтун віддав дванадцять картин про рятувальників на виставку в Будинку художника, зібрані гроші передав ДСНС Харкова.
У квітні 2023 року Харківський художній музей вперше після річної перерви відчинив двері – і відкрив виставку Ковтуна «Там, де ми є». Сто шістдесят полотен, написаних під обстрілами. Через тиждень обласна військова адміністрація закрила музей через безпекові обмеження. За день експозицію поновили з обмеженою кількістю відвідувачів. Вхід – за донат, кошти на відновлення музею.
У 2024-му Ковтун показав у Харкові онлайн-виставку «Осінні акорди душі: Харків, Мезин, Карпати». Перший пункт зрозумілий, другий і третій – пам’ять. Мезин на Десні художник продовжує писати з Харкова, з відстані п’ятисот кілометрів і без поїздок.
3 червня 2025 року в Харківській академії дизайну і мистецтв відкрилася виставка «Живописний літопис» – 82 полотна до сорокаріччя творчої й педагогічної діяльності художника. Серед них – і харківські вулиці, і слобідські краєвиди, і селянські обійстя з Мезина. У 2024-му Віктора Ковтуна обрали Почесним академіком Національної академії мистецтв України.
Коментарі
Дописати коментар