Скорботні жнива війни: Куковинець Ігор. Пугач Олександр. Бардаков Олександр

Куковинець Ігор Леонідович народився 21 жовтня 1974, в селищі Високопілля, Бериславського району, Херсонської область тут і отримав середню освіту опісля закінчив Інгулецьке професійно-технічне училище № 44, за спеціальністю  автослюсар-водій. Після чого проходив строкову військову службу з 1992-1995 роки. Одружився ростив сина та доньку. Згодом проживав на Одещині. Працюючи далекобійником приїздив до Добрянської селищної територіальної громади, де й познайомився з місцевою мешканкою після чого з 2020 року проживав з нею в шлюбі. З 2020 року по 2024 рік Ігор Леонідович працював у сфері вантажних перевезень та займався підприємницькою діяльністю.

Під час загальної мобілізації Ігор Куковінець з липня 2024 року був призваний на захист Батьківщини. Військовослужбовець приступив до служби у лавах Національної гвардії України.

На жаль, під час проходження військового вишколу 20 серпня 2024 року передчасно зупинилося серце старшого солдата Ігоря Леонідовича.

Поховали Ігоря Леонідовича 23 серпня 2024 року в селищі Добрянка. У Героя залишилися дружина, син і донька.

Олександр Іванович Бардаков народився 29 грудня 1969 року. Навчався у школі №16, займався біатлоном та дуже любив лижний спорт. Після школи одразу пішов працювати. Працював на радіозаводі, автомеханіком в автоколоні №17462, п'ять років — на Чорнобильській АЕС. Потім був автомаляром на ЗАЗі, згодом працював на підприємстві «ВИМАЛ».

«Олександр мав двох дітей — сина та доньку, яких дуже любив. Шанував батьків, мав багато друзів, його поважали сусіди, колеги та всі, хто знав його. Він завжди намагався бути чесним і справедливим, допомагав тим, хто цього потребував, і ніколи не залишав людину в біді. В Олександра був молодший брат, який завжди пишався своїм старшим братом і завжди був поруч», — згадують рідні Олександра Бардакова, за інформацією Сергія Лаєвського.

А ще в житті Олександра була дружина Світлана.

«Вони почали бути разом незадовго до повномасштабного вторгнення. Коли Олександр захищав прикордоння, Світлана разом зі своїми доньками ліпила сотні вареників та пиріжків, передавала окопні свічки, плела маскувальні сітки та постійно збирала для нього посилки зі смаколиками», — згадують рідні бійця, за інформацією Сергія Лаєвського.

Олександр Бардаков пішов воювати добровольцем 24 лютого 2022 року, був солдатом 1-го батальйону 119-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Брав участь в обороні Чернігова.

Помер захисник 23 серпня 2026 року в госпіталі, після тяжких поранень, яких зазнав під час виконання бойового завдання.

Поховали Олександра Бардакова на кладовищі «Яцево» у Чернігові.