Загиблі герої Чернігівщини: Бушнін Євген

Бушнін Євген Валерійович – санітарний інструктор 3-ї групи спеціального призначення 12-ї роти спеціального призначення 4-го загону спеціального призначення 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних Сил України, солдат.

Народився 19 липня 1976 року в місті Дрезден Німецької Демократичної Республіки (нині – федеральна земля Саксонія, Німеччина) у родині військовослужбовця. Росіянин. Мешкав у місті Чернігів. Закінчив загальноосвітню школу (нині – ліцей) №32 міста Чернігова, у 1999 році – історичний факультет Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка (нині – Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка).

Після закінчення університету деякий час працював санітаром у психоневрологічному диспансері. Потім був приватним підприємцем, працював складальником меблів на підприємстві з виробництва меблів. Захоплювався археологією та музикою. Був учасником рок-групи «Кущі».

5 вересня 2014 року добровільно призваний по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України. Служив у 8-му окремому полку спеціального призначення Збройних Сил України (військова частина А0553 (польова пошта В4252), місто Хмельницький).

Брав участь в антитерористичній операції на сході України.

10 лютого 2015 року солдат Бушнін загинув від осколкового поранення грудної клітини отриманого внаслідок обстрілу російсько-терористичними угрупування з реактивної системи залпового вогню «Смерч» аеродрому міста Краматорськ Донецької області. Вогонь по місту вели зі сторони міста Горлівка Донецької області, яке на той час перебувало під контролем російсько-терористичних військ.

– Женя ніколи не бачив себе у війську. Він не збирався бути військовим і тому наче грім серед ясного неба, пролунала звістка про те, що він добровільно йде на військову службу. Це було в серпні 2014 року, ­– згадує мати Наталія Миколаївна.

Потім – кількамісячна підготовка в навчальному центрі, й згодом у складі Хмельницького полку спецпризначення Євген вирушає в район бойових дій.

– Я тоді плакала і не могла зрозуміти, чому він саме так вирішив. Він же навіть строкову службу не проходив. На що Євген спокійно відповів: «Мамо, а хто ж тебе захистить, як не я? Двадцятирічні хлопці воюють, а я все ж таки дорослий чоловік!», – говорить пані Наталія.

А потім були тривалі місяці тривожного очікування. Життя від одного телефонного дзвінка до іншого.

– У той день Женя зателефонував близько 11.30 ранку. Вони напередодні ввечері повернулися із завдання і відпочивали на аеродромі в Краматорську. А за годину його не стало… – крізь сльози згадує Наталія Миколаївна.

За спогадами побратимів, Євген був чи не єдиний, хто після початку обстрілу встиг одягти бронежилет. Вони разом бігли до укриття. Але уламок російського «Смерча» знайшов шпарину в бронежилеті саме Євгена і пробив легені. Від осколкового поранення грудної клітини солдат Євген Бушнін помер за кілька хвилин…

– Дуже вдячна хлопцям, із якими служив мій Женя. Щороку в день його загибелі вони приїздять до мене, підтримують, як можуть. Згадують, як він за короткий період зміг створити в колективі чудовий мікроклімат і стати душею підрозділу. Але від смерті його не врятував ні бронежилет, ні повага товаришів. Певно, така доля…­– говорить наостанок Наталія Миколаївна.

Телеканал «Новий Чернігів» створив фільм, присвячений пам’яті Євгена Бушніна.

https://www.youtube.com/watch?v=jKXIVusNE5o&t=931s

14 лютого 2015 року похований на кладовищі «Яцево» у Чернігові. Залишились мати, дружина та син.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням міської ради міста Чернігова присвоєно почесне звання "Захисник України – Герой Чернігова" (посмертно).

18 вересня 2015 року в місті Чернігів на будівлі ліцею №32 (вулиця Шевчука, 11), де навчався Євген Бушнін, йому відкрито меморіальну дошку.

«У кожної струни – його душа»: документальну стрічку під такою назвою презентували в ліцеї №32. В ній розповідається про Євгена Бушніна.

Документальний фільм був створений в рамках Всеукраїнського конкурсу «Врятувати від забуття». Режисер і сценарист фільму - заступник директора з навчально-виховної роботи ліцею №32 Олена Ячмінник. Оператор і монтажер – вчитель предмету «Захист Вітчизни» закладу Віктор Романенко.

https://www.youtube.com/watch?v=--p62keRTe8