Маловідома Чернігівщина: Успенський собор у Новгороді-Сіверському

Успенський собор у Новгород-Сіверському - справжня перлина української

історико-архітектурної спадщини. Віктор Вечерський у своїх публікаціях  називає храм „однією з найдовершеніших пам’яток архітектури козацького Відродження”, насправді знають про нього мало, а згадують рідко .

Місце, на якому стоїть Успенський собор, за переказами здавен було ритуальним. Будівництво собору розпочалось у 1671 році за гетьмана Дем’яна Многогрішного, уродженця сусіднього Коропа, а у Новгороді-Сіверському в 1668 році на елекційній раді обраного “Сіверським гетьманом”.

За планом Успенський собор зводився у стилі українського бароко раннього періоду і повторює тип храму, такого як, приміром, Катерининська церква у Чернігові, тільки форми тут важчі, центральний круглий барабан на диво могутній, рух мас енергійніший, а пірамідальність окреслена виразніше. Єдність матеріалу і конструкції з такою ж послідовністю виступає і в інтер’єрі: навіть нерівності рядів цегляного мурування нагадують дерев’яні рублені стіни. Можливо цей ефектний храм в одній з тогочасних козацьких столиць повинен був символізувати сходження нової адміністративної зірки. Але наступного року Многогрішного звинуватили в державній зраді, вивезли до Сибіру й ув'язнили в Іркутському острозі. Все ж будівництво храму було продовжено, хоча й з меншим ентузіазмом. Та в зв’язку з будівництвом Петербурга цар Петро І видав указ, яким забороняв кам’яне будівництво по всій країні. 

Роботи відновились лише в 1721 р., після зняття заборони й освячено після 1721 р. в історичну добу гетьмана Данила Апостола. Будівництвом керував архітектор з Києва, ім'я його невідоме. Тривалий час стояння у недобудованому вигляді позначилось на стані будівлі. Успенський собор почав потроху руйнуватися, надто важка будівля дала тріщини в арках, стіни також вкрилися тріщинами. Тому у 1767 році довелося внутрішній безстовповий простір доповнити допоміжними стовпами, що надійно підперли височезні арки головної нави, зміцнити східну стіну.

Найгірше з храмом сталося 1820 року, коли замість чудових грушоподібних барочних бань з'явилися цибулеподібні, що значно зіпсувало

мальовничий силует пам'ятки українського зодчества. Тоді ж були прибудовані дзвіниця і критий перехід-притвор до неї. Незважаючи на численні перебудови, будівля храму зберегла свою основу. Належить до зразків національного зодчества XVII ст., де органічно сплелися архітектурно-пластичні прийоми стилістичних систем ренесансу і українського бароко.

Собор весь час, в тому числі і в радянські часи, був діючим храмом православної церкви.

Джерело: https://risu.ua/zabutiy-hram-zabutih-getmaniv_n24925