Маловідома Чернігівщина: Свято-Успенська церква У Старій Талалаївці

Є дві версії часу побудови саме цієї церкви, 1775 року братами Мазаракі, з 

кардинальною перебудовою Бузовським в 1890-их роках. За іншими даними, Бузовький тоді збудував церкву на місці попередньої.

Перша будівля церкви, 1711-1771 рр.

В 1711 універсалом гетьмана Скоропадського село Талалаївка передано полковому асаулу Прилуцького полку Михайлу Федоровичу Мовчану. Можливо саме за Михайла Федоровича і була побудована перша церква. Дата побудови – приблизно 1711 або раніше, місце знаходження невідоме.  Також Михайло Федорович надав землю для протоієрея Андрія Некисловича, із польських шляхтичів. О. Андрій прийшов із Старого Острога після посилення уніатства. Впродовж 100 років настоятелями храму були його сини та онуки.

Друга будівля, 1775-1890 рр.

Після смерті Михайла Федоровича Мовчана в 1742 село перейшло в спадок його онукам Андрію та Івану Мазаракі, тому що їх батьки Катерина Михайлівна Мовчан та Дем’ян Іванович Мазаракі померли в 1722(24) та 1734(36) роках. Дем’ян Мазаракі народився у Львові, а загинув 1722(24) на Північному Кавказі, був військовим товаришем Прилуцького полку. Його сини – Андрій Дем’янович Мазаракі (1717-після 1787) – військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії, бунчуковий товариш Прилуцького полку, а Іван Дем’янович Мазаракі (1717 р.н.) – військовий товариш Прилуцького полку. Саме Андрій і Іван Мазаракі прийняли рішення про побудову нової церкви на новому місці в 1771 і в 1775 році церква була побудована. Місце для будівницва церкви було виділене на Дем’янівці. (Дем’ян Іванович Мазаракі у 1717 був уже одружений на дочці Мовчана, 

Катерині Михайлівні. Того року він купив у одного з козаків Талалаївський “грунт, хату, з плацом, з городом, з гребелкою і гаєм за 200 золотих лічби литовське” і виклопотав у гетьмана Скоропадського затвердження цієї покупки універсалом від 21 січня 1719 року.)

У 1771 році Андрій Мазаракі згадує про місце під нову церкву: “1771 года, февраля 14, родный племенник мой, Григорий Иванович Мазаракий, полковой прилуцкий асаул, волею Божею заболел в 1770 году, декабря последних числ, а умре вышеписанных года и числа в день понеделковый, которого тело погребено обычаем христианским, в дубовом склепу, при месту обранном на ново строящую церковь, в селе Талалаевке.” А у 1783 році Андрій Мазаракі говорить про церкву, як про діючу: “Любезный внук мой, Степан Семенович Мазаракий, 1783 года, июля 27 дня, преставился, а Марфа Семеновна Мазаракиевна 1787 года, генваря 17 дня, преставилася, коих тела погребены в притворе церковном, с правом стороны, в склепах дубовых.” Гробівець і надгробки Мазаракі й досі знаходяться біля церкви.

Церква з одним куполом, при церкві погост та дзвіниця в один ярус. На дзвіниці 13 дзвонів, один з них 26 пудів.

З 1768 настоятелем храму був Василь, як він написав в розписці “Умершего иерея талалаевского Свято-Успенской церкви Петра Андреева сын, Василь Петров Андреевский”.
До 1827 року священиком церкві був Кирило, син Олександра Андрієва. В 1827 році за указом епископа Полтавського та Переяславського Григорія була проведена ревізія церкви та виданий документ, в якому і збереглася історія цієї церкви.

Третя будівля, з 1890 р. і донині

Простоявши більше 100 років, церква почала вітшати, і заможний селянин Василь Федорович Бузовський розпочав збір коштів на будівництво нової церкви. Вона побудована на тому ж самому місці, що і попередня. Будівництво велося з 1890 по 1893. Василь Федорович Бузовський контролював будівництво, наглядаючи за ним у підзорну трубу. З робітниками розрахувалися лісом. Василь Слободян чомусь у своєму дослідженні вказує, що Бузовський був майстром. Одним із будівників церкви був Сергій Рой.
Це дерев’яна, дев’ятидільна споруда з притвором із заходу і аркадою понад входом, до якого ведуть сходи. Обабіч – дві восьмигранні башти (у південній частині – дзвіниця і сходи, що ведуть на хори). Храм увінчаний п’ятьма наметовими верхами на восьмериках і трьома невеликими наметами над баштами й головним входом. В інтер’єрі хори (у вигляді балкона на кованих кронштейнах) розміщені вздовж західних, південних і північних стін майже впритул до лінії іконостаса, який встановлено у 1941-1943 рр. Збереглися ікони ХVІІІ-ХІХ ст., олійні розписи початку XX ст., дзвони, серед яких один, зроблений на заводі братів Усачових на Валдаї. В оздобленні інтер’єру і фасадів використано художнє різьблення по дереву, металу.
На 1902 рік в приході земське народне училище, дві змішані школи грамоти, одна жіноча школа грамоти, церковно-приходське піклування.

На 1910 рік при церкві: бібліотека, жіноча однокласна школа, школа грамоти, квартира священика в 4 кімнати та кімната псаломщика. В приході: дворян – 11 чол., міщан – 13 , козаків – 634, селян 2071.
Хоча деякі джерела повідомляють, що в цих роках вона була лише 

перебудована, а дата виникнення її вважається все ж 1775 рік. Так чи інакше своєю гарною архітектурою вона має дякувати майстру Бузовському. 

Збереглися ікони 18-19 ст., олійні розписи початку 20 ст., дзвони, Успенська церква ніколи не припиняла своїх богослужінь, навіть коли у 1940-х роках у її приміщенні зберігали зерно. За радянських часів, церква у Старій Талалаївці була єдиним храмом, котрий не припинив свою роботу у радіусі п’ятдесяти кілометрів.

Джерело