Вбиті росією: Білобловський Олександр. Гайдай Дмитро. Орех Вікторія. Бачурна Наталія

Через балістичний удар по залізничній інфраструктурі у Києві в ніч на 1 вересня загинув електрик-зв'язківець із Носівки, що на Чернігівщині, Олександр Білобловський.

Чоловік народився 13 квітня 1973 року. Усе життя прожив у Носівці. Працював на колишньому заводі «Побідит», згодом — на «Пресі». А останні двадцять років свого життя присвятив залізниці. Працював електриком-зв'язківцем на Дарницькій дистанції сигналізації та зв'язку.

«Він був батьком трьох дітей — двох доньок та сина. Мав родину, дім, звичайне життя, у якому були щоденні турботи, робота, плани та найдорожчі люди. Любив риболовлю, його як затятого рибалку, мабуть, знав чи не кожен любитель цього заняття», — пишуть на сторінці громади.

У ніч проти 1 вересня 2026 року в Олександра була робоча зміна.

Дмитро Гайдай народився 8 листопада 1993 року в місті Бахмач Чернігівської області — славному залізничному вузлі, де любов до сталевих магістралей виховується змалечку. У 2012 році, закінчивши Київський електромеханічний технікум залізничного транспорту, він одразу приєднався до великої залізничної родини помічником машиніста у локомотивному депо Конотоп.

Своєму професійному покликанню Дмитро Олегович присвятив 12 років життя. Завдяки наполегливості, працьовитості та глибоким знанням техніки він пройшов шлях від помічника машиніста до машиніста електровоза виробничого підрозділу «Локомотивне депо Дарниця» філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця», посівши місце за пультами керування локомотива у січні 2024 року. Колеги згадують його як відповідального, сумлінного та надійного фахівця, на якого завжди можна було покластися у найскладніших рейсах.

1 вересня 2026 року о 02:21 життя Дмитра трагічно обірвалося. Внаслідок ворожого ракетного обстрілу балістичною ракетою території локомотивного депо Дарниця вибух стався практично одразу після оголошення повітряної тривоги. Дмитро Олегович загинув, прямуючи до укриття, до останнього залишаючись на варті залізничного руху.

У цивільному житті Дмитро був люблячим та турботливим сином, єдиною опорою для своєї матері.

Вікторії Орех було 23 роки. Вона народилася 18 квітня 2003-го в селі Глиненка на Чернігівщині. Закінчила Замглайський ліцей, опісля – Національний університет «Чернігівська політехніка» за спеціальністю «соціальна робота».

Працювала у ТОВ «Папернянський кар’єр скляних пісків» на посаді майстрині (операторки) сушильного відділення. У вільний час любила читати книжки, малювати картини за номерами, а також робила манікюр.

Про дівчину згадають як про добру, розумну та старанну. Двоюрідна сестра загиблої Ольга Єрмак розповіла, що Вікторія дуже любила тварин і завжди допомагала тим, хто до неї звертався.

Молода дівчина загинула від російського обстрілу Чернігова 26 липня 2026 року – тоді російські війська атакували місто реактивними безпілотниками з камерами типу «Герань-4», влучили в супермаркет. Мати дівчини Наталія Бачурна дістала тяжкі поранення того дня. Вона померла в лікарні Вінниці через кілька днів після трагедії, 1 серпня.

У Вікторії залишилися чоловік і батько, які захищають Україну, та рідний брат.

47-річна Наталія Бачурна зазнала тяжких поранень під час дронової атаки на Чернігів 26 липня. Вона отримала множинні уламкові поранення, черепно-мозкову травму та опіки 50% тіла. Її донька Вікторія загинула того ж дня.

У Чернігівській обласній лікарні хірурги виявили, що уламок пробив грудну клітку та аорту біля серця. Лікарі ушили дефект аорти, а згодом встановили, що металевий уламок, схожий на цвях, потрапив у кровотік і опинився у внутрішній клубовій артерії в ділянці малого таза. За словами хірурга Олега Лузана, подібний випадок у їхній практиці стався вперше.

Попри зусилля медиків, Наталія Бачурна померла 1 серпня у лікарні у Вінниці. 3 серпня її поховали у селі Глиненка на Ріпкинщині — поруч із донькою Вікторією.