"Літературний Чернігів" - довгоочікуваний номер № 1 за 2022 р.
Практично всі матеріали номеру написані після початку активної фази війни.
Перше число відкриває добірка поезій Станіслава Шевченка «До серцевини суті», яка, впевнені, припаде до серця.
У номері поезії Ганни Демиденко «Слово – зброя моя і краса!», яка весь час друкувала свої вірші на сторінках фейсбуку, де виплескувала свій біль від того, що відбувається у нас в країні. Поезії Миколи Тютюнника, Тетяни Таланцевої також представлені в номері журналу.
Із прози в часописі маємо несподівані новели Пилипа Юрика, «Митями. Цунамі» Вероніки Іваницької, етюди Леоніда Луцюка, а також новели ювіляра Володимира Сенцовського.
Сергій Ткаченко пропонує читачу переклади поезій данського поета Єппе Ок`єра. Українець коментує і особливості стилю письменника. Перекладач Анатолій Ролик інтригує «Ще раз до питання про те, чи володів Гоголь італійською».
У рубриці «ювілеї» Станіслав Шевченко згадує зустрічі, говорить про творчість поета Миколи Ткача «Краплина сонця – то моя душа…»
Також у номері спогади В’ячеслава Мальця про письменників, з якими працював і зустрічався. А Яків Ковалець пропонує інтерв’ю з письменником Михайлом Сушком «Чорнобильський ситець в горошок».
У розділі критики та рецензій журнал друкує відгук (датований періодом обстрілюваного Києва – 17 березня) Володимира Кузьменка на книгу Анатолія Шкуліпи «Де гуляв козак Пручай».
Тамара Андрійчук розповідає про книгу Світлани Іваницької та Тамари Демченко «Сергій Єфремов: «Це життя було одним суцільним подвигом неустанної праці». Анатолій Шкуліпа пише про письменника Петра Нестеренка і пропонує його на здобуття премії ім. М. М. Коцюбинського .
Світлана Литовська на закінчення номера пропонує казки для дітей, а Валерій Демченко - гумор та іронію, глянувши на наше життя з усмішкою.
На першій сторінці обкладинки «Літературного Чернігова» маємо Свято-Успенську церкву с. Сильченкове на Чернігівщині.
Коментарі
Дописати коментар