Зробити неможливе: Чернігівська міська лікарня № 3

Для чернігівської міської лікарні № 3 війна почалася одразу, коли рашисти тричі обстріляли її під час активних бойових дій. Ракетно-бомбовими ударами у приміщенні лікарні було вибито близько 100 вікон, зруйноване рентгенологічне відділення та томограф, одна із операційних повністю виведена з ладу. Лікарі все обладнання перенесли в інше приміщення, було розвернуто декілька операційних на різних поверхах – у перев’язочних, інших операційних, під час особливо тяжких боїв і в коридорах на проходах стояли операційні столи.

       Для лікарів все злилося в одне безперервне чергування. Медики лікарні № 3, працювали ще й у військовому шпиталі, перебігаючи під бомбами від одних хворих до інших.

         Коли пройшов перший шок від того, що відбувається, команда лікарів згрупувалася, перше, що було зроблено – виписана максимальна кількість хворих, для того, щоб можна було приймати поранених з фронту. Спочатку у лікарні приймали всіх поранених з міста і області. Особливо багато було цивільних, після обстрілу багатоповерхівки біля готелю Градецький касетними зарядами. Всі операційні і лікарі були задіяні у врятуванні життів людей. 3-4-й дні війни були шоковими, адже рашисти увірвалися на околиці міста і практично під будівлею лікарні точилися бої. А вони сумлінно продовжували свою роботу з вибитими вікнами і зруйнованим обладнанням. Майже всі вікна лікарні виходять на район Олександрівки, і кожного разу оперуючи, медики чекали чергового прильоту, але роботи не полишали. Ще важче стало після того, як зникло опалення, світло і оперування при температурі 10 градусів стало справжнім випробуванням, як для лікарів так і для пацієнтів.

Кістяк лікарів зберігся і всі жили єдиною родиною, що працювала задля перемоги.

Окрім своїх співробітників, лікарня прихистила і жителів навколишніх домів. Важко було без інтернету, зв’язку, тепла, але всі трималися разом єдиною родиною, настроєні войовничо.

Генераторів не вистачало, мусили їх носити з поверху на поверх, адже ліфти теж не працювали. Під час однієї з операцій у генераторі закінчилося пальне, пацієнта зашивали при світлі мобільних телефонів.

В один із днів у відділення привезли десь 15 хворих, тому одночасно було розвернуто роботу 4 операційних бригад. Цих хворих не могли навіть одночасно покласти, адже операційних столів було всього 7.

Найбільша матеріальна втрата лікарні – зруйноване рентген-діагностичне відділення – дах, комп’ютерний томограф, рентгенівський апарат. Нащастя з людей ніхто не постраждав.

Нарешті блокаду міста було знято, люди потроху стали приходити в себе. не забарилися і нагороди, на які лікарі дійсно заслуговували.

Судинного хірурга Романа Бондаренка нагороджено медаллю «За сприяння Збройним силам України», але він вважає цю нагороду колеквною, адже всі згрупувалися і працювали разом.

Всі працювали на перемогу – лікарі, волонтери, комунальники, пересічні громадяни, які допомагали як могли. Всі згуртувалися і впевнено пройшли цей важкий шлях. І сьогодні колектив лікарні настроєний войовничо, вперед до Перемоги!