Що читають чернігівці
“Особисто мені, окрім постатей добре знаних, імпонує творчість таких митців-краян, як Михайло Могилянський, Кость Москалець, Микола Холодний, оскільки їхня творчість є вагомим внеском не лише в регіональну літературу, а і в загальнонаціональну, — зазначає докторка педагогічних наук, професорка кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольга Лілік.
— Сучасна література викликає більший інтерес, адже вона ближча читачу за світоглядом, мовними особливостями, образною системою, проблематикою. Митці-сучасники реагують на запити сучасних читачів і відображають реалії сьогодення, тому упродовж кількох попередніх років з'явилося чимало видань, у яких автори намагалися зафіксувати події російсько-української війни, відрефлексувати власний досвід.
Такі твори є цінними з огляду на необхідність осмислення подій сьогодення в минулому. Водночас, не кожна людина готова наразі споживати таку літературну продукцію, дехто прагне в процесі читання відволіктись від реалій сьогодення, наприклад, зануритися у художній світ фантастичної літератури. І читачі таки мають широкий вибір”.
В одній з чернігівських спільнот у фейсбуці рекомендації читачів розділилися за жанрами та вподобаннями, що цілком логічно. Любителі фентезі радять Олену Терещенко та Олександра Білогуру; література “про життя” (психологічна та соціальна проза) — це Валентина Мастєрова та Олена Печорна. Тема сучасної війни широко розкрита у ліриці Дмитра Висоцького, Олекси Бика; автобіографічній прозі Юрія Вєткіна; документальній прозі Павла Солодовника та доробку колективу авторів газети “Чернігівщина” (Сергій Дзюба, Марія Пучинець, Віталій Назаренко та інші). Радять і мальопис «Пожирач гріхів» Олександра Михеда (сценарій) та Андрія Дяківа (ілюстрації). Це глибока рефлексія на тему українського сходу, яку критики називають однією з найцікавіших спроб зафіксувати історію Донбасу через мистецтво.
“Раджу почитати Віру Курико. Її “Вулиця причетних” зараз перевидається з доповненнями. А от нову “Летицію…” планую купити. Люблю та рекомендую її подкаст “Бегонії в агонії” усім квітоводам, — ділиться чернігівка Тетяна Корж. — Із задоволенням читала збірку “Контурні карти пам’яті”, де есей про Чернігів написала Ольга Карі. З іншими її творами теж планую познайомитися”, — ділиться Тетяна Корж.
До слова, книга есеїв Ольги Карі «Твоє, моє, нічиє та інше» (видавництво Старого Лева, є в переліку “Книга року ВВС” в номінації “Есеїстика 2025". Вонв акцентує увагу на тому, що сучасна Україна неможлива без осмислення власного минулого, яке хоч і неможливо змінити, проте до снаги відрефлексувати, осмислити й дійти правильних висновків, які допоможуть подолати давні травми.
Як зазначено в анотації, ця книжка — “коротка історія наших «совкових» травм крізь призму жіночого погляду. Тут ідеться про подолання колективного «совєцького октябрьонка», який навіть через три десятиліття після розпаду срср досі передається у спадок новим генераціям українців. І передається не лише народженим за часів існування совєцього диктату, не лише тим, хто дорослішав і набував життєвого досвіду в часи з викривленою мораллю та етикою, а й тим, хто народився вже у незалежній Україні, проте виховувався в лекалах і наративах совєцьких візій, традицій та взаємин”.
Поціновувачі пізнавальних розповідей про світ неодмінно мають прочитати книги письменника-мандрівника Олександра Волощука; цікавить історичний науковий екскурс у цікавій подачі — це Володимир Пилипенко та Олександр Бондар.
Чернігівка Софія Пономаренко радить звернути увагу на письменницький доробок поки не широко відомих авторів. Це “Валіза з позитивом або Записки шаленої оптимістки” Богдани Кидиби або література у стилі нонфікшн (це література, що базується на реальних подіях та досвіді, без художнього вимислу, що має на меті інформувати та навчати. - Прим.) від Ксенії Стюарт.
Якщо вже згадали про нонфікшн, звертаємо вашу увагу на «Загублений світ Полісся. Природа та люди великих боліт» — першу науково-популярну книжку досвідченого гіда у дику природу Андрія Сагайдака (і нашого постійного експерта. - Ред.). Пан Сагайдак є засновником Природничого центру «Міжрічинська Пуща», очолював Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» і працював викладачем екології у Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
У доробку цього автора є пів сотні наукових статей у спеціалізованих збірниках. Справжня пристрасть дослідника — природа Полісся, тож книжка «Загублений світ Полісся» — це спроба розповісти широкому колу читачів про захопливий і чудернацький світ боліт, який досліджує науковець.
Андрій Сагайдак переконує читача, що болото — багата екосистема, у якій є стрункі закони життя й співіснування різноманітних організмів: від рослин і нижчих грибів, які зовсім не подібні до тих, які ми споживаємо у їжу, й аж до великих тварин. А ще болото цінне для вивчення історії. Особливий болотяний ґрунт — торф — складається з рослинних решток, а завдяки кислому середовищу й відсутності повітря у його товщі органічні рештки, по суті, консервуються природним способом, перетворюючись на «болотяні мумії».
Ця книжка стане знахідкою не лише до тих, хто прицільно зацікавиться природою Полісся чи українськими болотами. Вона буде відкриттям для людей з різноманітними інтересами: квіткарів і дослідників рослин, філологів і фольклористів, поціновувачів мистецтва і туристів.
Наша редакторка Вікторія Сидорова є прихильницею історичних творів Володимира Ворони - автора з Варви. За освітою він – інженер-будівельник, нині - на пенсії, написав і власним коштом видав уже 4 історичних романи (перший отримав І місце на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова-2018», це був перший роман у трилогії “Хоробор”).
Торік побачив світ новий роман пана Володимира під назвою “Божа кузня”. В ньому йдеться про литовську добу в історії України, - розповідає Вікторія Сидорова. - В художній літературі про українські землі в складі Великого князівства Литовського, Жемайтійського і Руського майже немає, що почитати, а про Чернігово-Сіверщину тих часів взагалі нічого не знайдете! Тому мені було надзвичайно цікаво дізнатися більше! А пан Володимир дуже майстерно змальовує особливості побуту, вірувань, традицій того часу.
Ще одна книга, яка на 100% заслуговує на нашу увагу - перше в перекладі українською мовою видання мандрівних нотаток мореплавця з Ніжина Юрія Лисянського — ілюстроване видання, що входить до серії «Великі подорожі» видавництва TravelBooks. Книга розрахована на широке коло читачів, які цікавляться історією географічних відкриттів, подорожей та українськими традиціями мореплавства.
Книга включає «Журнал, або записки лейтенанта Юрія Федоровича Лисянського, що були ведені ним під час служби волонтером на англійському флоті, 1793–1800» та «Подорож навколо світу на шлюпі «Нева», 1803–1806». Переклад з англійської здійснив Олександр Морозов - завідувач Музею рідкісної книги Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, дослідник і популяризатор історії.
«Наше видання не лише вперше представляє українському читачу щоденники Юрія Лисянського рідною мовою, але й містить багато ілюстрацій. Ми намагалися ілюструвати описані пригоди українського мореплавця тогочасними малюнками, у тому числі й малюнками самого автора. Це дозволяє максимально наблизити читача до того, як бачив світ мандрівний українець Лисянський», – зазначив Олександр Морозов.
Напевно, варто нагадати нашим читачам, що Юрій Федорович Лисянський — видатний мореплавець, нащадок українського старшинського козацького роду Лисянських. Прізвищем Лисянського назвали острів на Гаваях, півострів, протоку та річку на Алясці, гору на Сахаліні. На відміну від Крузенштерна, ім’я українського мандрівника, дослідника, лінгвіста, географа, етнографа, океанолога, картографа та першого вітчизняного письменника-мариніста тільки тепер проходить шлях від забуття до визнання.
Де вчать писати та де шукати якісну літературу своїх
Тішить, що ті, хто вирішив тільки спробувати свої сили в письменництві на загал, а не лише “в шухляду”, підходять до цього питання виважено.
До прикладу, нещодавно громадська діячка, волонтерка Ганна Шерман презентувала своє оповідання “Я розкажу тобі таємницю”, що увійшло до збірки “Світло між рядків”. Ця книга — це творчий доробок студентів річного курсу Української письменницької академії “Риба”.
Поки що я закінчую навчання, готуюсь до іспитів та починаю роботу над романом у новелах, який стане результатом річного курсу "Факультет" письменницької академії "Риба". Також продовжую подавати свої роботи до інших збірок академії. До березня очікується видання ще двох альманахів за мого співавторства, — ділиться Ганна. — Насправді, я ще не “чаклунка”, а лише навчаюсь, та я зачарована процесом народження текстів. Вважаю, що автор відповідальний за свої слова, тому почала саме з навчання цієї майстерности”.
А на запитання, де саме шукати книги місцевих авторів, відповідь однозначна - у книгарнях і бібліотеках. На жаль, якихось упорядкованих реєстрів не існує. Бо це завдання проблематичне: деякі автори видаються в інших містах, дехто проживає не на Чернігівщині; деякі твори мають невеликий наклад, і про них мало відомо.
У Чернігові діють книжкові клуби, як-от читацький клуб "Між рядків" у бібліотеці ім. М. Коцюбинського, де обговорюють українську та світову літературу. Є також книжкові клуби, що діють завдяки ентузіастам, котрі проводять зустрічі та запрошують авторів на презентації. Анонси варто шукати у соцмережах. Сучасних авторів частенько запрошують на відкриті лекції у навчальних закладах, на зустрічі у книгарнях (і ми зазвичай анонсуємо такі заходи в щотижневій добірці “куди піти, що подивитися?”), жіночих хабах.
До того ж бібліотека ім. М.Коцюбинського проводить конкурс “Книга року”. Пропозиції збирають до березня наступного року, відтак кращих за підсумками 2025-го ще не обрали та не оголосили. А от у 2024-му на конкурс було подано аж 34 книги та 10 рукописів у 6 номінаціях! Обрано 17 переможців. Чим вам не перевірена рекомендація?
Наталія Іващенко
Коментарі
Дописати коментар