Маловідома Чернігівщина: Іллінська церква у Чернігові

На південному схилі Болдиних гір у Чернігові розташований старовинний Іллінський монастир із давньоруською Іллінською церквою - найдавнішим і єдиним збереженим храмом Давньої Русі, котра належить до тридільних однобанних, безстовпного типу церков. Найдавніша частина монастиря - Антонієві печери з трьома підземними церквами, початок яких покладено у 1063 році засновником українського чернецтва преподобним Антонієм Печерським.

Над печерою Антонія чернігівський князь Святослав Ярославич у 1069 році звів дерев’яний храм на честь пророка Божого Іллі, що посприяло виникненню монастиря.

Протягом ХІ-ХІІ століть печера Антонія перетворилася на підземний комплекс, перед входом в який замість дерев’яної збудовано невелику муровану Іллінську церкву. Літописні джерела не згадують часу зведення церкви, а тому серед дослідників немає єдиної точки зору про час її заснування. Критерієм датування храму є аналіз її архітектури, будівельної техніки і матеріалу, тож більшість дослідників відносять будівництво Іллінської церкви до кінця ХІ століття. Після монголо-татарського погрому Чернігова 1237 року монастир занепав, але Іллінський храм зберігся.

Аж до 1649 року храм стояв пусткою, поки його відновив настоятель Троїцько-Іллінського монастиря ігумен Зосима (Тишкевич) коштом чернігівського полковника Степана Подобайла. З цим ремонтом пов’язують надбудову апсиди, підвищення стін, улаштування малих бань над апсидою та притвором. У XVIII до її західного фасаду прибудували гранчастий бабинець, давній притвор розібрали, переробили бані. У результаті цих перебудов церква стала триверхою та набула барокових рис.

Єдине збережене в інтерʼєрі церкви храмове начиння - іконостас 1774 року, котрий є одним із трьох збережених до наших днів іконостасів XVIII століття. Він дерев’яний, різьблений, виконаний в стилі бароко з елементами рококо. Різьблення накладне, наскрізне, з високим рельєфом із липового дерева. Має складну зигзагоподібну конструкцію, обумовлену невеликою шириною храму. Іконостас має сім ярусів, враховуючи нижній цокольний ярус та верхню ікону із зображенням розп’яття. Завершення іконостасу являє собою різьблений медальйон у картуші з променями. Первісно в ньому було 45 ікон, з яких зберіглася лише 31.

Джерело