Олександр Олегович Баюров народився 22 липня 1996 року. Проживав у селі Ларинівка Новгород-Сіверської громади.Закінчив місцеву школу, після чого навчався у Шосткинському професійному училищі, де здобув фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва.
Працював вахтовим методом у Чорнобилі, згодом — у сфері торгівлі.
У квітні 2024 року Олександр став на захист України, а вже у червні 2024 року загинув під час виконання бойового завдання.
"Довгий час він вважався безвісти зниклим. Лише у 2025 році родина отримала офіційне сповіщення про його загибель. Згодом стало відомо, що захисника поховали на Дніпропетровщині. Після складної та тривалої процедури повернення, сьогодні Олександр нарешті повернувся додому", — пишуть у громаді.
Перепоховали захисника у селі Ларинівка.
Ганжа Сергій народився 13 червня 1983 року у Новгороді-Сіверському. Навчався у місцевій школі №1. Після її закінчення продовжив навчання у професійному училищі в Чернігові, де спочатку опанував професію, пов'язану з молочною справою, а згодом вивчився ще й на електрика.
"Тривалий час працював за кордоном за обраною спеціальністю. З початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись, повернувся на Батьківщину та добровільно став на її захист. Вірний присязі, мужній і відданий Україні, він до останнього виконував свій військовий обов’язок", – кажуть у Новгород-Сіверській громаді.
Останній свій бій він прийняв на Харківщині 1 травня 2026 року.
У червні воїну мало би виповнитися 43 роки.
Снітко Сергій Сергійович народився 30 серпня 1992 року в селі Орлівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області. У великій працьовитій родині пройшли його перші дитячі роки, де він фізично загартовувався, ніби з дитинства готувався до дорослого життя. З часом родина переїхала до села Кувечичі, де Сергій закінчив Кувечицьку неповну середню школу. А після закінчення Павлівської середньої школи, вступив до профтехучилища, по закінченню якого отримав професію будівельника.
Працював на різних роботах, але у перший день повномасштабного вторгнення вже мав чітку життєву позицію, він, не вагаючись, пішов добровольцем захищати Чернігів. І в нерівному бою під Новоселівкою був важко поранений.
Однак після шпиталю Сергій одразу приєднався до лав ЗСУ, в 110 бригаду. Півтора роки перебував на різних позиціях. Захищав східні кордони України. Мав позивний «Отаман».
У жовтні 2023 року в бою на Авдіївському напрямку, де земля горіла від артобстрілів, протягом п’яти днів тримав із побратимами позиції. Сергія було знову тяжко поранено… Але з цього часу зв’язок із ним обірвався.
Два з половиною роки невідомості… Два з половиною роки кожен день між надією і страхом. І лише 30 квітня 2026 року родина отримала сповіщення, що солдат Снітко Сергій Сергійович, стрілець-помічник гранатометника стрілецького взводу стрілецької роти 63 окремого стрілецького батальйону відданий Військовій присязі на вірність українському народу, під час виконання бойового завдання у районі села Авдіївка Покровского району Донецької області.
Коментарі
Дописати коментар