Загиблі герої Чернігівщини: Зінченко Олексій. Черненко Тарас. Брагіда Максим

Новобілоуська сільська територіальна громада провела в останню дорогу ще одного свого захисника, мешканця села Роїще — Зінченка Олексія Миколайовича.

Олексій народився 20 березня 1994 року в Алтайському краї, та вже за рік родина повернулася до України — на батьківщину батька. Саме тут, серед рідних краєвидів, минуло його дитинство та юність.

У 2000 році він пішов до першого класу Роїщенської школи, а після дев’яти класів здобув професію електрика. У 2012 році Олексій проходив строкову службу у внутрішніх військах, згодом працював за кордоном, будуючи плани на майбутнє.

Повномасштабне вторгнення застало його в рідному селі. Серце патріота не дозволило стояти осторонь: одразу після деокупації Роїща Олексій першим серед односельців добровільно приєднався до сил ТрО та брав участь у зачистці навколишніх сіл від окупантів.

У червні 2022 року був мобілізований до лав 119-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Спочатку боронив рідну Чернігівщину на кордоні з ворогом, згодом тримав стрій на Сумщині. Останнім рубежем для нього став Донецький напрямок. Саме там, у запеклих боях, зв’язок із воїном обірвався.

Довгі два роки невідомості, надії та болісного чекання… Лише ДНК-експертиза поставила крапку, підтвердивши найстрашніше — Олексій загинув у бою.

Олексій був хоробрим, самовідданим чоловіком, який понад усе любив свою рідну землю. У Героя залишилися батьки та сестра. Власну родину він створити не встиг — війна забрала його в самому розквіті сил. Йому назавжди залишиться 30 років…

Тарас Черненко народився 24 листопада 1981 року в місті Прилуки.

Закінчив Прилуцьку гімназію №2. Після навчання вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув спеціальність автослюсаря.

Згодом чоловік проходив строкову військову службу.

Проживав у Києві, де працював на Київському пивоварному заводі "Славутич", на ТОВ "Баядера", на заводі "Кока-Кола Беверіджис Україна".

У травні 2024 року був призваний на військову службу. Брав участь у бойових діях на Покровському, Курахівському та Курському напрямках.

У першому бою на Курському напрямку зазнав поранення, але продовжував воювати.

24 жовтня 2024 року загинув у Кореневському районі Курської області.

За службу був нагороджений нагрудним наком "За вірність народу України" І ступеня Полтавської обласної ради. Посмертно був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

У чоловіка залишилися дружина, син, мама, тато та сестра.

Максим Брагіда народився 6 серпня 1998 року в Чернігові.

У 2010 році закінчив Чернігівську школу №19. Продовжив навчання у Чернігівському професійному училищі залізничного транспорту, де здобув професію штукатура, лицювальника-плиточника, маляра.

Працював альпіністом.

3 липня 2024 року почав службу у лавах Національної гвардії.

З вересня 2025 року воював на Покровському напрямку. 9 жовтня 2025 року чоловік загинув під час виконання бойового завдання в районі села Заповідне на Донеччині.

Поховали бійця у Чернігові на кладовищі в Ялівщині.