Загиблі герої Чернігівщини: Кущенко Богдан. Дяченко Віктор. Каракоша Сергій

Богдан Валерійович Кущенко народився 29 березня 1993 року.

Загинув боєць 30 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Довгий час залишався статус «зниклий безвісти», і лише 9 травня 2026 року місто змогло провести його в останню путь.

Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі "Яцево".

Дяченко Віктор Григорович народився 30 липня 1974 року в селі Нова Басань (Бобровицький район, Чернігівська область).

Завдячуючи своїй допитливості, наполегливості та кмітливості, закінчив навчання в 1991 році в Новобасанській середній школі з відзнакою «Срібна медаль». В 1991 році склав вступні іспити та вступив до Боборовицького радгоспу-технікуму, завершив навчання в якому в 1994 році за спеціальністю «Правознавство».   

       Професійну діяльність розпочав у рідному селі Нова Басань в місцевому колективному сільськогосподарському підприємстві на посаді інспектора з кадрів. З 2003 року здійснював трудову діяльність в службі охорони на підприємствах міста Києва.

       Був добрим та уважним сином. Під час важкої хвороби мами, яка потребувала постійного догляду, був змушений залишити роботу, щоб бути поруч з мамою. Завжди відзначався врівноваженістю, толерантністю та відкритістю у спілкуванні з друзями та знайомими.

       Здійсненню планів майбутнього завадило повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. У листопаді 2025 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України Ніжинським РТЦК та СП.

       Захищав Україну у складі 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого, здійснюючи завдання по захисту кордону держави в межах Чернігівської області. 04 травня 2026 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Грем’яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, зберігаючи вірність військовій присязі, загинув, отримавши поранення, несумісне з життям.

       Похований 06 травня 2026 року в селі Нова Басань (Ніжинський район, Чернігівська область).

Сергій Ярославович Каракоша народився 18 жовтня 1978 року у селі Жакчик Гайворонського району Кіровоградської області. Так склалося, що рідним для нього стало село Українське. Бо тут знайшов свою долю – дружину Наталію Миколаївну, тут народилися їхні діти – син Денис та донька – Аліна. Люблячий, турботливий чоловік та батько, добрий господар. Працював механізатором у ПСП «Фортуна». Колеги, односельці, знайомі та друзі згадують його як людину добропорядну, надійну у будь-якій справі. Після смерті матері Валентини Михайлівни, він взяв під свою опіку свого молодшого брата Василя, який має інвалідність.

Мобілізували Сергія Каракошу 15 грудня 2025 року. Ніс службу на Харківщині. Як стало відомо, молодший сержант Сергій Каракоша загинув 5 квітня 2026 року під час бойових дій на Куп’янському напрямку. Місяць воїн вважався зниклим безвісти.