Загиблі герої Чернігівщини: Мельник Євгеній. Оліференко Владіслав. Рудіч Сергій

Євгеній Мельник народився 23 березня 1989 року. Він став на захист України та до останнього подиху боронив рідну землю, мир і свободу свого народу. З 18 липня 2024 року воїн вважався безвісти зниклим. Рідні та близькі жили надією, чекали та вірили у диво. Та, на жаль, підтвердилася найстрашніша звістка – Герой загинув, виконуючи бойове завдання.

Його життя обірвалося у боротьбі за незалежність України, за майбутнє кожного з нас.

28 травня 2026 року Ніжин у скорботі проводжав в останню путь свого Героя – Євгенія Анатолійовича Мельника, позивний «Джексон».

Ті, хто знав Євгенія, згадують його як щиру, мужню та добру людину, яка завжди була готова підтримати та допомогти. Для рідних і близьких він назавжди залишиться люблячим сином, чоловіком, другом і справжнім патріотом своєї країни.

Владіслав Олександрович Оліференко народився 2 листопада 1979 року у селищі Березна. Закінчив місцеву школу.

У 2002 році закінчив Національний університет цивільного захисту України та розпочав свій трудовий шлях інспектором з пожежної безпеки Менського райвідділу пожежної охорони. Тривалий час працював завідувачем господарської частини в Березнянському навчально-реабілітаційному центрі, згодом працював на інших підприємствах.

У травня 2025 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Службу проходив у танковому взводі 59-ої окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка.

Загинув військовий 20 травня 2026 року.

Відспівали Владіслава Оліференка в Катерининській церкві у Чернігові. Поховали у селищі Березна.

Сергій Васильович Рудіч народився 10 серпня 1984 року у Чернігові. Закінчив школу №17. Потім здобув кваліфікацію технолога за спеціальністю "технологія харчування" у Чернігівському комерційному технікумі.

У 2009 році одружився. У подружжя народилися дві донечки.

З 2016 року працював у ПП "Українська аграрна техніка".

У 2022 році чоловіка призвали на військову службу.

"Він стояв на захисті чернігівських кордонів, потім пройшов пекло Бахмуту. Далі були Запорізький та Харківський напрямки. Мав позивний "Борода". У жовтні 2024 року його перевели до 117-ї окремої важкої механізованої бригади", — розповідають рідні Сергія Рудіча, за словами Сергія Лаєвського.

30 грудня 2024 року старший стрілець-оператор "Борода" зник безвісти в районі села Воздвиженка Покровського району Донецької області. Його тіло повернули в Україну 1 січня 2026 року.

Попрощалися та поховали Сергія Рудіча у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.