Цікава історія: благодійність у Чернігові

Перші згадки про заснування благодійних закладів у місті належать до початку XIX ст. 1 травня 1804 р. у Чернігові відкрився Будинок виховання для бідних дворян. Цій події передувала своя історія. Вважається, що ідея заснування “дома воспитания бедных” належала Малоросійському генерал-губернатору Олексію Куракіну. Водночас стояло питання про будівництво його резиденції, але відповідного місця не знайшлося. Тому в жовтні 1802 р. Чернігівська казенна палата провела взаємовигідний обмін земельними угіддями. Заміський літній маєток чернігівських архієпископів “Бобровщина” надійшов у розпорядження Куракіна. 

Це була величезна територія – “от нынешней губернской усадьбы до нынешней земской усадьбы, где музей В. Тарновского”. В її східній частині у приміщеннях архієрейського дому (орієнтовно це – територія у міському парку поряд зі стадіоном) після ремонтних робіт відкрився Будинок для виховання дітей бідних дворян. За описом 1802 р., забудова садиби складалася з великого дерев’яного корпусу, дзвіниці на парадному дворі, двох менших корпусів й окремого господарського двору з кухнею, каретною, конюшнею, льодовнею та іншими спорудами. У головному корпусі була Мироносицька церква, яку ліквідували. До Будинку приймали фізично здорових дітей віком 8-12 років строком на 7 років. У закладі існувало два відділення – для дітей дворян і різночинців (вихідців з різних станів). 

Спочатку прийняли 19 дітей, а наприкінці 1804 р. тут мешкали вже 42 вихованці. Своєї школи заклад не мав: з 1805 р. діти навчалися у щойно відкритій гімназії або повітовому училищі. Життя вихованців нагадувало гімназичне. Підручники і посібники за браком фінансування видавали з бібліотеки Чернігівської гімназії. Вона розташовувалася в західній частині архієрейської садиби, і була відділена від притулку лише садом. Куракін, котрий не бажав залишатися в Чернігові, віддав під неї приміщення збудованої для нього резиденції (сьогодні це територія військово-історичного музею).  

Керівництво Будинку – директор (потім – наглядач) та два його помічники – мали стежити за відвідуваністю уроків, а також забезпечити вихованцям дозвілля, щоб діти не байдикували. Ще шість працівників обслуговували господарство закладу. Нагляд за діяльністю та утримання Будинку здійснювала губернська влада через Приказ громадської опіки (ці установи, очолювані губернаторами, існували в кожній губернії ще з 1775 р. для організації соціального захисту). 

На утримання закладу щорічно виділяли 4560 руб., чого не вистачало, хоча Куракін продовжував опікуватися ним, надаючи щорічно 2-3 тис. руб. на утримання певної кількості дітей. Однак вихованці скаржилися на незадовільне забезпечення (зокрема, взуттям), а періодичні ревізії вимагали покращити дотримання санітарно-гігієнічних норм у закладі. Та основна проблема – брак вихователів, адже наглядачі та персонал закладу взагалі не мали педагогічної освіти та й досвіду роботи з дітьми не мали також. 

Читати далі