Загиблі герої Чернігівщини: Бондар Вадим. Сотник Андрій. Мартиненко Ігор

На Донеччині загинув 25-річний Захисник із Чернігівщини Вадим Бондар

1 листопада 2026 року, виконуючи військовий обов’язок, загинув військовослужбовець Вадим Бондар — уродженець села Орлівка Новгород-Сіверської громади.

Вадим народився 14 грудня 2000 року. Навчався в Орлівському навчально-виховному комплексі. Після закінчення школи переїхав до Києва, де працював головним охоронцем у мережі супермаркетів «АТБ».

У листопаді 2025 року чоловік долучився до лав Збройних сил України, підписавши контракт за програмою «18–24». Свій останній бій він прийняв на Донеччині.

Захисникові назавжди залишилося 25 років…

Андрій Сотник народився 4 квітня 1984 року в місті Корюківка. Навчався у школі №2.

Потім здобув спеціальність електрогазозварювальника у профтехучилищі міста Чернігів.

Після завершення навчання працював у Корюківці на різних підприємствах, зокрема займався обробкою деревини та виготовленням виробів із неї.

У вересні 2024 року чоловіка мобілізували. Воював на посаді розвідника.

Загинув Андрій Сотник 20 листопада 2024 року на Донеччині, біля села Трудове Покровського району.

Попрощалися з захисником у Корюківці, поховали на кладовищі в селі Трудовик. У нього залишилися батько, мати та двоє братів.

Ігор Мартиненко народився 6 липня 1974 року в Чернігові.

У 1975 році разом з родиною переїхав у місто Лозова Харківської області.

«Навчався у місцевій школі №3. Займався футболом — його команда була чемпіоном Харківської області», — згадують рідні Ігоря Мартиненка, за інформацією Сергія Лаєвського.

У 1989 році хлопець повернувся до Чернігова. Вивчився на столяра-червонодеревщика з виготовлення меблів та музичних інструментів у Чернігівському профтехучилищі №6.

Працював вантажником на пивзаводі «Десна» у Чернігові. Потім пакувальником у «Деснянській правді». Певний час працював у складі бригади, яка встановлювала зупинки та дитячі майданчики, магазини «АТБ».

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, основної роботи не стало, тому працював там, де були потрібні руки: возив вікна у пошкоджені будинки, а також допомагав з їх відбудовою. Брав участь у відбудові драмтеатру. Ігор завжди був дуже працьовитою, відповідальною, порядною людиною. Завжди усміхнений, любив пожартувати і посміятися. З ним ніколи не було сумно і завжди було про що поговорити. Особливе місце в його житті посідала його сім'я: мама, батько, брат, донька і загалом уся родина», — згадують рідні Ігоря Мартиненка, за інформацією Сергія Лаєвського.

Загинув захисник 11 квітня 2024 року.

Попрощалися та поховали Ігоря Мартиненка у Чернігові на кладовищі «Яцеве».