Наприкінці свого непростого, сповненого творчих злетів і розчарувань життя,
Флоріан Коцюбинський давав інтерв'ю одній з київських газет, де його запитали, чи не здається йому, що деякі митці творили лише заради відзначення і кар'єри? Бо чим пояснити, що роками виставки образотворчого мистецтва мало хто відвідував? На це знаний скульптор відповів: "На жаль, у мистецтві поряд зі справді талановитими, творчими, оригінальними художниками пристосовуються нахаби, посередність, що підганяє свою творчість під смаки чиновників від мистецтва, які займають високі посади. Нагороди не завжди видавалися заслужено. Виставки організовувалися "за тематикою"... А були справжні геніальні творці, яких постійно цькували, не впізнавали, обливали брудом та вішали ярлики. Нині декого з тих, хто має високі звання й нагороди, важко поставити в один ряд з Іваном Кавалерідзе, Ражбою. А ті так і залишилися невизнаними... "Заслужений діяч мистецтв УРСР, знаний скульптор, онук класика української літератури Флоріан Коцюбинський пройшов тернистий життєвий шлях зі злетів і падінь, розчарувань і здобутків. Нині його скульптурні роботи прикрашають міста у різних куточках України, стаючи не лише живим нагадуванням про свого творця, але і яскравим прикладом того, як попри будь-які труднощі можна йти до реалізації свого таланту і творчих задумів.
Як склалася доля митця розповідає Ігор Коцюбинський, директор літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського.
Коментарі
Дописати коментар