Іграшковий світ у Добрянці: домашні музеї

Селище Добрянка Ріпкинського району Чернігівщини, що на кордоні з Республікою

Білорусь,  засноване в 1706 році старовірами і є одним із центрів старообрядництва в Україні. Тут є старообрядницька церква, яку відвідують місцеві жителі. Останніми ж роками Добрянкою зацікавилися туристи - українські, білоруські, заїжджають і європейські. Приваблюють їх сюди дві великі приватні колекції, зібрані місцевим жителем Сергієм Коноваленком. Одна - речі й предмети побуту старовірів, друга - новорічні прикраси й дитячі іграшки різних часів. Колекції багаті й цікаві, та не менш цікавою є й постать самого засновника домашніх музеїв.

Сергій Коноваленко - кухар, переможець і призер багатьох всеукраїнських і міжнародних кулінарних фестивалів і конкурсів, учасник телевізійних передач, засновник кулінарної школи для учнів загальноосвітніх шкіл. А ще він - поет, автор шести поетичних збірок, які підписує псевдонімом Коноваленко-Добрянець. До всього Сергій має вищу освіту історика, яку здобув в Ніжинському державному університеті ім. М. Гоголя.

Нині він - приватний підприємець, який водить екскурсії власними музеями і... розводить німецьких вівчарок. Усі захоплення чоловіка активно підтримують його дружина і двоє дорослих синів, це додає йому наснаги. 

Музей іграшок, або "Ляльковий дім", як його називає господар, займає частину житлового будинку. Заходиш у першу кімнату і завмираєш від кількості іграшок, а передусім, ляльок. Вони - скрізь: на полицях, стендах, під стелею, на підлозі... 

Захоплення ляльками до 49-річного Сергія Коноваленка прийшло років 10 тому. Тоді він займався торгівлею сувенірами і кілька ляльок не продав. Чоловік залишив їх собі, сподіваючись комусь подарувати, та згодом родина сама отримала в подарунок від друзів порцелянову ляльку. Відтоді й пішло... Зацікавившись темою, пан Сергій почав збирати іграшки: купував, приймав у подарунок, знаходив у людей серед непотребу... Сьогодні в його колекції є як сучасні іграшки, так і раритетні, вік деяких перевищує 150 років.

Але основну частину іграшкової колекції Коноваленка-Добрянця все ж становлять ляльки. Різноманіття таке, що просто очі розбігаються. Здається, що в цих двох невеликих кімнатах зібралися всі ляльки світу.

На окремих стендах - колекції ляльок в історичних і національних костюмах різних народів - їх сотні. Є ексклюзивні вироби, авторські ляльки з клеймом і паспортом, "дами епохи", фабричні й ручної роботи, давні й сучасні. Придбані в Україні й за кордоном як новими, так і в поганому стані - і відремонтовані новим власником. Є подарована Віктором Ющенком "Юля" - виготовлена в Німеччині лялька, зачіска якої нагадує Юлію Тимошенко. Веселить відвідувачів інтерактивна Ксенія, з якою можна поговорити, розважають музичні ляльки та скриньки, нагадують старі мультфільми Карлсон і Чебурашка... 

Особливою гордістю Коноваленка є колекція порцелянових ляльок, їх у нього - 1650. Це - рекорд України, підтверджений представником Національного реєстру рекордів, але офіційно не зареєстрований. Адже за це рекордсмену треба викласти майже 20 тис. грн.

Історії появи тих чи інших іграшок у нього теж найрізноманітніші. Так, наприклад, 8 ящиків із непроданими ляльками Коноваленкові подарувала знайома підприємниця, яка закривала магазин. Ляльку-бабусю він виторгував під час відпочинку в Домініканській Республіці, збивши їй ціну з 75-ти до 4-х доларів США. Віддаючи ляльку, яка була просто трухлява, продавець, сміючись, кричав "мафія!"

Багато ляльок колекціонер купував задешево - до 40 грн на "блошиному ринку" Чернігова, часто без рук і ніг. Сам їх реставрував і одягав. Чимало іграшок привозили йому друзі, дарували майстри і колеги-колекціонери.

Огляд першої кімнати закінчуємо знайомством з "будиночком мрії". Це велика коробка, поділена на приміщення й укомплектована мініатюрними меблями, побутовою і санітарною технікою, посудом, іншими необхідними "для життя" ляльок предметами. Такий будинок — справді мрія кожної дівчинки.

Друга кімната відрізняється від першої наявністю величезної кількості ляльок різних характерів, професій, віку... Тут ляльки закохуються, там - одружуються, он, в куточку вагітна лялечка стоїть, біля неї купа реборнів - пупсиків, схожих на немовлят. Далі - діти, які йдуть у школу, а ось тут - уже дорослі. Хулігани, клоуни, лікарі, кухарі, пожежники, медики,

поліціянти, старі чарівниці й молоді відьмочки з різних куточків світу, дамочки в розкішних сукнях, українські й білоруські ляльки-мотанки - чого тут тільки не побачиш! Годинами можна стояти, роздивлятися і слухати "історії життя" цих дивовижних істот, згадуючи іграшки свого дитинства. Та найголовніше - настрій, із яким ти це робиш, і заряд позитивної енергії та натхнення, які отримуєш.