Найпатріотичніше село України
Зупинка в українському стилі, колодязь із національним орнаментом, паркани з тином та козаками. Художниця-самоучка – 20-річна Юлія Воробей з села Бутівка (Бурівка) Городнянського району – своєю творчістю надає своїй малій батьківщині українського колориту. «Ну, мені це ближче до серця, тому що ми живемо в Україні. Просто такий стиль… мені подобається – орнаменти, козацтво… Там одяг дуже гарний, от малюєш – і так на душі приємно стає».
За словами рідних, у дитинстві особливого потягу до малювання в Юлії не відзначали. А от до творчості загалом завжди тягнуло. Мама навіть бачила в ній дизайнера. «З одягом щось, фарби всілякі підбирала. Потім взялася малювати. Але взагалі вона на дизайнера ішла», – Наталія Воробей, мама художниці. Художні таланти, так би мовити, на «широкому полотні» в дівчині відкрила… її бабуся. Побачивши, як онука малює на папері, попросила, щоб та розмалювала елементи двору. «Щоб намалювала лебедів на літній кухні, потім на погребі намалювала. Що ще вона там намалювала … Стіни порозмальовувала», – Раїса Приймаченко, бабуся художниці.
«Бабуся захотіла, щоб я їй паркан розмалювала. І з паркана все й пішло. Я почала малювати у великих масштабах – зупинку я розмалювала, у сусіда ворота. Ось остання робота моя – це колодязь», – Юлія Воробей, художниця-самоучка.
Далі свою справу зробили сільські реалії – «всі все бачать і оцінюють». «Люди бачать усі мої роботи. Дуже багато приходить людей до колодязя. Вони як фотографуються, все викладають у Фейсбук, тож я бачу, що мої роботи людям подобаються», – Юлія Воробей. Роботи оцінили, й Юлія Воробей отримала «замовлення» від керівництва села. Попросили розмалювати зупинку. Матеріалами забезпечили. Спершу хотіли бачити мальви. «Спершу, коли мене просили розмалювати зупинку, вони хотіли бачити тут мальви. Я подумала, що мальви – це стандартно і знайшла дуже гарні ескізи в інтернеті. Попередньо їм скинула, мені казали, що це дуже важко. На що я відповіла «Все зробиться, потрібен лише час», – Юлія Воробей, художниця-самоучка з села Бурівка. Натомість отримали колоритне українське різнобарв’я. Далі була ще одна пропозиція, менш об’ємна, впоралася з нею за годину, але вже на транспорті. Водій молоковоза попросив намалювати… корову. «Хто у вас малював, питає? Бо бачив, як дівчинка малювала колодязь. Я хочу, щоб вона намалювала мені корову, вже на молоковозі. Це була його мрія, він говорив», – Юлія Воробей, художниця-самоучка з села Бурівка. Односельці про творчість талановитої землячки говорять від душі.
«Во! – Чим подобаються? – Красотою. Гарно», – Олексій, житель села Бурівка. «Всім подобається. Не білі ж стіни, як і ті облізлі були. А так гарно. Там колодязь вона ще розмалювала», – Андрій , житель села. Для батька ж художниці близькі національні мотиви – українська творчість.
«Старовиною. Тому що ми вже забули. Потрібно старовину відроджувати», – Андрій Воробей, батько художниці. У роботі дівчина використовує звичайні фарби, ті, якими фарбують паркани. Всі змішує, створюючи потрібний їй відтінок. У виборі пензликів оригінальна. «Пензлі використовую художні. Точніше з наборів. Знаєте, є картини за номерами. Я з них забирала. І вони дуже добре малюють тонкі лінії на паркані», – Юлія Воробей. Дівчина нещодавно закінчила Чернігівський колегіум імені Шевченка за спеціальністю «вчитель біології і хімії». Наразі працює в місцевому дитячому садочку вихователем. Малювати – це її хобі. Але воно не єдине. Захоплюється візажем, робить зачіски, манікюр. Там також креативить. «Із камінців викладати різні форми – це дуже цікаво, і робити сам дизайн цікаво. Малюю що завгодно. Я купила спеціальні тоненькі пензлики. Головне, щоб рука не трусилася», – Юлія Воробей. Серед локальних планів називає продовжувати розмальовувати подвір’я рідні. Мріє про великі проєкти. Зокрема, дуже цікаво було б у Чернігові на великій стіні створити український національний малюнок. Адже вважає патріотичність і шану своєї країни головним сенсом творчості.
Коментарі
Дописати коментар