Маловідома Чернігівщина: маєток Раковичів у Соколівці

Раніше село називалося «Дідове», і назвав його так Андрій Ракович, який 

отримав лісовий хутір в дарунок від свого діда, й на зламі 19 та 20 століть, побудував тут родову резиденцію – два садибних будинки, три господарські, в оточенні старих дубів. Може там і більше будівель колись було, але ж дізнатися немає звідки. Рід Раковичів – давній козацько-старшинський рід, засновником якого є Семен Ракович (пом. в 1687р.), полковий писар Прилуцького полку, зять Прилуцького полковника Лазаря Горленка, та який свого часу отримав від полковника окрім дочки Агаф’ї чималенькі земельні наділи в подарунок за службу. До скасування полкового устрою чимало представників роду було бунчуковими/значковими товаришами; – майбуть більше половини представників роду чоловічої статі були військовими і мали відповідні звання, значна частина також мала високі звання на державній службі (титулярні, статські радники тощо); – рід вів світське життя, лише кілька представників мали сан, була і одна черниця; – рід часто переплітався у шлюбах з іншими знатними родинами: Милорадовичи, Полуботки, Маркевичи, Ганські; – зустрічаються поодинокі шлюби між кузенами і кузинами;  – рід поширювався “в геометрічній прогресії”, оскільки деякі сім’ї мали по 7-9-11, а й навіть 13 дітей, хоча треба зазначити, що в останньому

випадку четверо дітей померло у віці до 4-х років, разом з тим, ті, хто залишився, дожили до дуже поважного віку; – починаючи з правнука Семена Раковича – Лаврентія, за його лінією одного з синів обов’язково називали на честь діда, кількість Андріїв Лаврентійовичів, Лаврентіїв Андрійовичів та Андріїв Андрієвичів просто зашкаює. 

 Отже, маєтком в кінці XIX ст. володів один з найвідоміших представників роду того часового відрізку – Андрій Андрійович Ракович. Цукрозаводчик – засновник та голова правління Бобровицького товариства цукрових заводів, член правління Всеросійського товариства цукрозаводчиків. Землевласник – володар 3700 десятин землі в трьох губерніях. Політик та державний діяч – предводитель Козелецького дворянства, статський радник, член Державної думи 3 та 4 скликання від Чернігівської губернії. Благодійник та меценат – його коштами, наприклад, була збудована 4-класна земська реальна школа в Новій Басані, яка 1969 

року, тобто через кілька років після будівництва нового приміщення школи в 1964 році, згоріла. Скоріш за все, Раковичі не жили постійно в Дідове, а були тут лише наїздами. Хоча, з іншого боку, в маєтку було досить гламурно, сюди запрошувались для вистав театральні трупи, артисти, співаки, і подейкують, що саме звідси у велику сцену пішла знаменита Марія Заньковецька. Андрій Ракович мав двох синів – Лаврентія та Андрія, обидва народжені в Києві, обидва були вихованцями Олександрівського ліцею. Лаврентій в званні штабс-ротмістра брав участь у Білому русі під знаменами Врангеля, емігрував спочатку в Польщу, потім в США, помер в 1971 році. Андрій працював в Сенаті, емігрував до Австрії, був старостою приходу РПЦ в м. Грац, юристом Австрійської єпархії РПЦ, помер в 1966 році. А ось доля їх батька після 1917 року невідома. 

Маєток, навіть незважаючи на те, що два садибних будинки стоять напівзруйнованими, все рівно прекрасний. Таких комплексів в Україні взагалі небагато, а одноповерховий садибний будинок, палац, взагалі шедевр, навіть без даху, вікон і дверей. Неоготика та модерн, декоративна цегляна кладка та вікна із зрізаними верхніми кутами – красива романтична руїна. 

Три господарські будівлі перебувають у гарному стані, адже ще й досі використовуються. В центрі комплексу стоїть великий багатовіковий дуб, із табличкою, яка сповіщує, що на дубі фашисти повісили двох місцевих жінок.

Джерело 

Фото: Роман Маленков