Маловідома Чернігівщина: Стара Басань. Маєток Кринських

На хуторі Тимки біля села Стара Басань Бобровицького району на Чернігівщині 

зберігся так званий будинок з мезоніном – садиба Аделії Данилівни Кринської. Важко сказати, що збереглась, скоріше ще поки існує. Ще до 2007 року тут розміщувалась школа-інтернат для дітей з вадами розвитку. І буквально 13 років тому вона виглядала набагато краще.

Збудований будинок в середині 19 ст. та являє собою зразкову садибу того часу. Частиною садиби є будинок із мезоніном – один із небагатьох, що залишився без змін ззовні і всередині, зразок садибного будівництва XIX століття в Україні. Дерев’яний мезонін був прикрашений нетиповим для цього регіону різбленням, в кімнатах були печі, оздоблені кахлями. На вікнах – хоч і просте, проте – вітражне скло. На мезонін вели дерев’яні сходи з різбленими перилами. Невеличкий дерев’яний різблений балкон мезоніну відкривав чудовий краєвид на лісовий масив.

Це була зразкова садиба, розташована неподалік старих винокурень, які існували

на хуторі. Більшу частину садиби займали ліси. Будинок був зведений на великий тінистій галявині поблизу річки Басанки. Іще й досі в чагарниках поряд з старим будинком можна надибати на вкопані в землю своєрідні ванни, які колись були викладені кахлями і, можливо, використовувалися господарями садиби для літніх водних моціонів.  

З 1859 року в джерелах згадується розташована на березі річки Басанки винокурня, яка проіснувала на хуторі Тимки до початку ХХ століття.

Володів нею керівник Козелецького повітового дворянства, губернський гласний від Козелецького повіту Болеслав Іванович Кринський. У 1904—1905 роках тут було виготовлено найбільше продукції серед усіх 6 винокурень у повіті.

Багато джерел пишуть, що Аделія Данилівна була дружиною Олексія Лєскова, брата відомого письменника Миколи Лєскова, і поховані вони поруч. Це не так. Аделія Данилівна Кринська (уроджена Гзовська) була рідною сестрою дружини Олексія Лєскова. Це видно навіть із книги спогадів сина Миколи Лєскова, Андрія, який пише “16 серпня ми вирушаємо додому. Мати, і всі, починаючи із тітки Кльоти (Клотильди), беруть з Миколи Семеновича обіцянку більше не 

приховуватись від своїх та провести все наступне літо де забажає: у роскішних та просторих Тимках у сестри Клотильди Данилівни – Аделії Данилівни Кринської, в Буртах у дочки, в Каневі в тінистому флігелі у сестри”. Про власницю садиби інформація майже відсутня, в тому числі, хто ж то був такий Кринський, чиє прізвище взяла Аделія Гзовська. Але у книзі спогадів “Життя Миколи Лєскова” читаємо: “В зиму 1881-1882 років приїхали в столицю (С-Пб) декілька київських свояків. Серед них була рідна сестра Клотильди Данилівни Лєсковой – Адель Данилівна Кринська, власниця багатих Тимок, де я прогостював не одне літо, та майбутній її чоловік та сусід по маєтку Дмитро Михайлович Пашковський”. А от про сестру Аделії Клотильду відомо трішки більше. До Олексія Лєскова вона була в шлюбі двічі. За першим чоловіком

Арцимович, від другого чоловіка Митрофана Болотова мала трьох дітей (2 дочки близнючки та сина), який їх покинув. Олексій Лєсков теж був вільним, зостався вдівцем після смерті від сухот першої дружини Олени Францівни Лонгінової. Згодом у віці 2 років помирає його єдиний син Юрій. Тож доля склалась так, що ці двоє зійшлись та побрались у 1879 році. Прізвище Лєсков ми більше знаємо по братові Олексія, письменнику Миколі Семеновичу Лєскову, про якого Чєхов казав, що той був його вчителем. А між іншим, Олексій Семенович Лєсков був відомим київським лікарем, доктором медицини, у 1887 році – головний санітарний лікар Києва, у 1893-1898 – директор Олександрівської лікарні, член Київської міської управи, дійсний статський радник. 1898 року продають з дружиною маєтності в Києві та перебираються на Чернігівщину, купуючи хутір у Кобижчі. Там 1901 року від раку помирає Клотильда Лєскова, а 1909 року й сам Олексій Лєсков, поховані разом у селі Піски. Спільних дітей у них не було.

Найчастіше місце розташування маєтку Кринських позначають Старою Басанню, але він розташований південніше села, на хуторі Тимки, серед лісу. 

За матеріалами Ігоря Дорожка

Фото Романа Маленкова

Джерело