Шевченко малює Україну: Чернігівщина: онлайн-презентація

Для експонування у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» Національним музеєм Тараса Шевченка у м. Києві було надано 33 роботи Тараса Григоровича Шевченка. Планувалось відкриття виставки на початку березня, і вона мала бути присвячена 208-й річниці народження Кобзаря.

Проте, широкомасштабне вторгнення військ РФ на територію України та Чернігівської області, зокрема, внесло у діяльність заповіднику значні корективи. Після звільнення території області прийнято рішення відкрити заплановану виставку та присвятити її 161-й річниці перепоховання Т. Шевченка, яке відзначається в Україні 22 травня 2022 року.

Враховуючи нові реалії життя, виставка робіт письменника та художника під назвою «Тарас Шевченко малює Україну», де презентовано графічні та живописні роботи із фондів Національного музею Тараса Шевченка, проводиться в онлайн-форматі на сайті Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавні».

Український письменник, що став одним з найвеличніших та найвідоміших у світі, мислитель, революціонер, символ України Шевченко займає і одне із найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві як художник. Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві, одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Мистецька спадщина Т. Шевченка — твори живопису і графіки, виконані в різних техніках протягом 1830–1861 рр. Вони територіально пов’язані з Україною, Казахстаном та Росією — місцях, де проходило сповнене випробувань та страждань життя митця. 25 років із прожитих ним 47-ми пройшли у кріпосному рабстві, 10 — у тюрмах та на засланні.

З різних періодів життя Шевченка збереглося понад 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві вітчизняних і зарубіжних граверів, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Тараса Григоровича. Відомо і про понад 270 втрачених та досі не знайдених робіт.

За жанрами — це портрети, композиції на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів, а також у п’ятьох альбомах.

Із великої кількості чудових портретів, що вийшли з-під пензля художника у цей час, на виставці можна побачити олійні роботи: «Портрет Ганни Іванівни Закревської»,

«Портрет Платона Олексійовича Закревського» 1843 р., та «Портрет дітей В. М. Рєпніна» 1844 р. Загалом, портретам у Шевченковому доробку належить досить велике місце. Він почав працювати над ними ще кріпаком, продовжує і в Академії, і незабаром він стає одним із відомих та популярних портретистів. У створених образах художник намагається дати психологічну характеристику портретованому, його роботи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою, свіжістю барв.

Подорож Україною навесні 1843 року та любов до рідного краю наштовхнули Тараса Шевченка на створення цілої серії картин, на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повернувшись після поїздки до Петербургу, він завершує навчання в Академії мистецтв, та у 1844 р. втілює в життя свій задум та видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».

Тарас Григорович по закінченню навчання в Академії мистецтв одержав звання «некласного художника» і знову виїхав до України навесні 1845 р. — працювати. B Києві він влаштовується на посаду художника тимчасової комісії по розгляду стародавніх актів. Виконуючи розпорядження комісії, Шевченко подорожує містами Київської, Полтавської, Волинської, Чернігівської та Подільської губерній, зарисовує пам’ятки старовини, а також збирає зразки народної творчості, створює низку картин та портретів.

Загалом, у творчості післяакадемічного періоду Шевченка 1845-1847 pоків переважає виконання портретів та пейзажів, і провідне місце належить саме архітектурному пейзажу. З цього періоду творчості збереглась велика кількість робіт, і серед представлених на виставці у заповіднику саме цей є найбільше проілюстрованим. Півтора десятки робіт із альбому 1845 року, виконані аквареллю та сепією, такі як «Брама в Густині. Церква св. Ніколая», Вознесенський собор в Переяславі», «Чигиринський дівочий монастир», «Богданова церква в Суботові», «У В’юнищі», «У Василівці» та інші, є чудовими ілюстраціями відвідуваних Шевченком місцевостей під час його роботи у Київській археографічній комісії.

Улюбленими пейзажними мотивами Тараса Шевченка було зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих степових річок, ставків, урочищ. Для краєвидів, виконаних у цей період, характерним є вміння художника простими засобами лінійної побудови досягти дивовижних ефектів у передачі простору, а зображенням на передньому плані створити необхідне обрамлення для завершеного малюнка. Часто в цих роботах палітра дуже стримана, монохромна, але мінімальними засобами художникові вдається досягнути виняткового ефекту. 

Картини народного життя та побуду, поетичні живописні краєвиди, архітектура у поєднанні з природою, люди різних соціальних пластів, багатство проявів життя, якою б гіркотою чи радістю вони не були пронизані, відображені у роботах Шевченка-художника. В однаковій мірі вони характерні для картин усіх періодів його творчості, адже для Тараса Шевченка в усі часи ідеалом, взірцем і любов’ю були земля і люди, обʼєднані спільною долею з ним долею, священими символами, моральними принципами, національними традиціями й національною самосвідомістю, свободолюбиві і безкомпромісні, сповнені могутньої емоційної сили українська земля та рідний український народ.

Джерело