Загиблі герої Чернігівщини: Дерев'янко Руслан. Любенко Денис. Крапив’янський Олексій

ДЕРЕВ’ЯНКО РУСЛАН  ПЕТРОВИЧ народився 12 вересня 1984 року в селі Дмитрівка (Жовтневе) в багатодітній родині.

   Закінчив Жовтневу школу І-ІІ ступенів, продовжив навчання у Малодівицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.  Після закінчення навчання  був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України  у сухопутні війська.

   Після служби в армії Руслан працює у місті Києві в охороні, на різних роботах.

  У серпні 2014 року після збройної агресії росії на сході України Руслана мобілізовують для виконання завдань антитерористичної операції. Служив на посаді кулеметника, був поранений, перебував на лікуванні  у  військовому шпиталі, після якого продовжив нести службу. Демобілізувався у вересні 2015 року.

 Після служби знайшов свою другу половинку Марію, створили сім’ю. Останні роки Руслан працював в ТОВ «ГАРАНТБУД» в селі Обичів.

Руслан був дуже спокійним, товариським, щирим, відповідальним хлопцем, любив свою сім’ю, рано залишився без батька.

Руслан ніколи не хизувався своїми бойовими заслугами. Найбільше Руслан захоплювався футболом і завжди свій вільний час  проводив  на сільському стадіоні із дітьми, сам же грав за місцеву футбольну команду «ШТУРМ».

  З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів Руслана як воїна з досвідом мобілізують у ЗСУ для відсічі збройної агресії росії, для захисту мирного життя і спокою.

  В кінці липня 2022 року на Донеччині під Бахмутом  під час  ворожого артилерійського обстрілу Руслан загинув. Похований в рідному селі на місцевому кладовищі. В його честь перейменовано вулицю в селі Дмитрівка, де він проживав з дитинства.

ЛЮБЕНКО Денис Анатолійович народився 14 вересня 2001 року у місті Чернігів.

У 2016 році закінчив Чернігівській інформаційно-технологічний ліцей №16.

У 2019 році - Чернігівське вище професійне училище і здобув професію агент з постачання.

У 2021 році – Державний професійно-технічний навчальний заклад “Чернігівське вище професійне училище”.

Вступив до Збройних сил України у травні 2021 року добровільно. Солдат, оператор-розвідник відділення радіорозвідки взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти 1-ї окремої танкової сіверської бригади.

Загинув 24 лютого 2022року, біля с.Халявин що під Черніговом.

Похований 1 квітня 2022 року у місті Чернігів.

Указом Президента України № 416/2022 від 15 червня 2022 року, «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Молодший сержант Олексій Крапив’янський (09.09.1992 – 30.04.2024) народився та виріс у с. Володькова Дівиця. Закінчив місцеву школу, влаштувався на роботу. Жив, як усі. Доки у 2014 році росія не почала війну. Він став на захист одним із перших, підписавши контракт, бо таким був завжди: відкритим, рішучим, відповідальним. Він був  справжнім воїном, народженим виконувати чоловічу роботу. І Олексій її виконував. Саме у військовій справі він себе знайшов. Тому, повернувшись у 2019 році до цивільного життя, за кілька місяців знову пішов на службу в ГУР.

30 квітня воїн загинув під час виконання завдання.

У загиблого військовослужбовця лишилася дружина Інна, синочок Богданчик, мама Світлана Іванівна, брат Василь, який також військовий, сестра Вікторія.