Вбиті росією: Тернов Максим. Коптіль Ольга

Максим Володимирович Тернов народився 27 травня 1981 року в місті Черкаси. Після закінчення дев’яти класів школи, продовжив освіту в Черкаському професійно-технічному училищі, де здобув фах плиточника-штукатура. Працюючи в різних містах України, був відомий своєю працьовитістю та відданістю справі.

Максим мав сім’ю та виховував доньку Таісію, яку дуже любив і завжди прагнув захистити. З початком повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну не залишився осторонь, та активно долучився до волонтерського руху, допомагаючи людям в найскладніших ситуаціях. Зокрема, ризикуючи власним життям заради безпеки інших допомагав евакуюваватись родинам з окупованих територій. На Чернігівщині активно займався волонтерством, забезпечуючи найнеобхіднішим — продуктами харчування та ліками — ті райони, де допомога була вкрай необхідна.

На жаль, у березні 2022 року Максим Тернов був жорстоко закатований російськими окупантами в селі Іванівка Чернігівського району.

26 березня 2022-го під час ворожого обстрілу села Слобода від осколкового поранення у скроню загинула 90-річна Ольга Коптіль. Ворожий снаряд влучив просто у її дім. Ольга була всередині. 

Родичі, які ховалися в погребі, прибігли до будинку та винесли Ольгу. Впродовж 15 хвилин дім жінки згорів. 

Загиблу спершу поховали на подвір’ї, а після звільнення області у квітні 2022-го – на кладовищі.

За словами доньки, після пережитого інсульту мати пересувалась лише зі стільцем. Напередодні її загибелі сталася ще одна трагедія – 6 березня через обстріли загинув її онук Валерій Осипенко. Однак матері цього не повідомили, переживали за її здоров’я. 8 березня в онука саме мав бути день народження, то жінка чекала на нього і не розуміла, чому він не йде. Повідомили їй страшну звістку тільки через тиждень.

Ольга Коптіль народилася у Слободі. Закінчила чотири класи місцевої школи. Щоби вчитися далі, треба було ходити до сусіднього села. 

Однак до школи її не пустили, мусила няньчити менших братів і сестер. Батько був на війні, а мати працювала в колгоспі – важкі часи були. Змалечку Ольга Коптіль уже поралась по господарству, копала картоплю, пасла овечок. І так усе життя в роботі минуло. На фермі 50 років відпрацювала.

Ольга любила ткати рушники. Після обстрілу вони згоріли, залишилися тільки ті, що ткала дітям на весілля. В Ольги Коптіль залишилися двоє дітей, онуки та правнуки.