Загиблі герої Чернігівщини: Діденко Микола. Гурин Роман. Дерев’янко Олександр

Діденко Микола народився у селі Лебединці Срібнянської громади. Навчався у місцевій школі, потім у школі села Карпилівка. Чоловік був призваний на військову службу. З 20 років проживав у Броварах. Одружився, разом із дружиною виховували доньку.

Перед повномасштабною війною чоловік працював механіком-водієм – розвозив працівників фірми. Механіком – водієм відділення приймально-передавальних радіопристроїв був і на фронті.

Микола Діденко пройшов Афганістан і один із перших пішов добровольцем у ЗСУ –  протиповітряну оборону. Його підрозділ працював у найгарячіших точках, брав участь у деокупації півдня України –  Миколаївщини та Херсонщини. Потім були завдання з протиповітряного захисту в Кременчуці, на Донбасі, останній час – на Дніпропетровщині.

18 квітня 2024 року в Дніпропетровській області Микола Діденко загинув – був приліт у частину, чоловік отримав тяжкі поранення, медики не встигли довезти його в лікарню.

До свого 56-го дня народження воїн не дожив місяць. Попрощалися із військовим у Броварах на Майдані Свободи біля пам’ятника воїнам АТО/ООС, поховали на Алеї Слави місцевого кладовища.

ГУРИН Роман Вікторович. народився 02 листопада 1977 року у сел.Козелець, Чернігівської області.

Закінчив Козелецький веттехнікум по спеціальності ветфельдшер.

З 25 червня 1997 року по 22 грудня 1998 року проходив строкову військову службу.

З 21 березня 2014 року по 19 березня 2015 року проходив військову службу по мобілізації.

Учасник бойових дій, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

28 лютого 2022 року призваний до Збройних сил України на військову службу по мобілізації.

Молодший сержант, головний сержант 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А 7105.

Загинув у березні 2022 року, у бою за м. Чернігів в с. Новоселівка

Похований на цивільному кладовищі сел. Козелець Чернігівського району, Чернігівської області.

Указом Президента України № 53/2015 від 17 лютого 2016 року був нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції"

Указом Президента України № 293/2022 від 02 травня 2022 року “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня(посмертно).

Олександр Григорович Дерев’янко народився 13 вересня 1984 в селі Велика Дівиця Прилуцького району в родині хлібороба. Після закінчення 9 класів Великодівицької  школи, вступив до Козелецького ветеринарного технікума. 

Закінчив навчальний  заклад та став  працювати у ветлікарні Малодівицької селищної ради.

Після одруження переїхав із дружиною в м. Нікополь, де працював на таможні ветфельшером та разом з дружиною виховували двох чудових діток.

Через деякий час повернулися в рідне село, де його пам’ятають, як гарного господаря, прекрасного спеціаліста своєї справи. Веселого, чуйного, надійного товариша, друга, люблячого сина, батька і чоловіка. Він завжди приходив на допомогу, підтримував  у важку хвилину.

Але за сімейними обставинами змушений був повернутися із сім’єю в м. Нікополь, і став працювати на птахофабриці – інспектором з якості продукції, де його поважали, як високо кваліфікованого спеціаліста, відповідального  працівника  і просто прекрасну людину.

30 червня 2022 року  пішов добровольцем захищати батьківщину. Був зарахований у 95 десантно - штурмову бригаду -  парамедиком.

Загинув 24 серпня 2022 року в селі Долина Слов’янського району, виконуючи свій військовий та  громадянський обов’язок в бою за Україну.

Загинув як герой у 37 років.

Захоронений  в  рідному селі Велика Дівиця, на його честь перейменована вулиця.