Загиблі герої Чернігівщини: Петухов Андрій. Загуменний Михайло. Ляшенко Олександр

Солдат Андрій Петухов, позивний «Математик», загинув у бою вранці 22 червня 2022 року біля м. Лисичанськ Луганської області. Зі слів побратимів, 33-річний боєць «загинув з «джавеліном» у руках, чекав до останнього подиху на свій танк».

Андрій народився у Чернігові. Обожнював музику, був викладачем гри на ударних інструментах. Працював звукотехніком.

За 3,5 роки до повномасштабної війни чоловік зустрів своє кохання – Анастасію. Вони разом виховували доньку Анастасії від першого шлюбу. Втрьох вони подорожували Україною та Європою – відкривали нові місця. Чоловік обожнював гори та мріяв після перемоги зводити родину на Говерлу.

Однак 2022 року ці мрії обірвалися.

Андрій спочатку вчився у Яворові на обчислювача і став кращим на курсі.

Потім навчився працювати з «джавелінами». Згодом вирушив на передову.

В армії Андрій отримав позивний «Математик», адже з окопів вів онлайн-уроки з донькою: вони займалися математикою та вчили англійську.

22 червня, під час оборони Луганщини кілька бійців з «джавелінами» виступили проти десятків російських танків. Андрія вразило вибуховою хвилею та осколком відірвало руку. Його спочатку зарахували як «безвісти зниклого». Дружина Анастасія самостійно відшукала тіло коханого та довела факт його загибелі.

«Андрій був моїми крилами, які мені обрізали.

Він – музикант, звукорежисер, ніколи не тримав в руках автомату і турнікету! Але освоїв навіть «джавелін», щоб бути там, де і кожен справжній чоловік має бути – на полі бою, на захисті родини та Батьківщини», – розповіла цивільна дружина Анастасія Гайдамаха. 

Поховали захисника на Байковому цвинтарі у Києві. У Андрія залишилася цивільна родина: дружина та донька, яких він власноруч у соціальному паспорті військовослужбовця зазначив як рідних.

Солдат Михайло Загуменний народився 5 лютого 1984 року в Чернігові. У 2000 році закінчив Чернігівську загальноосвітню школу №10, а у 2006 році – професійно-технічне училище за спеціальністю «столяр-верстатник деревообробних верстатів».

У 2002 році проходив строкову службу.

Працював у Чернігівському обласному госпіталі ветеранів війни, КП «ЖЕК-13», ТОВ «Коллар Компані».

У 2022 році долучився до Збройних Сил України, обрав посаду санітара. Службу проходив на Донецькому, Луганському та Харківському напрямках. Учасник АТО/ООС, отримав звання старшого солдата.

У 2023 році був нагороджений почесним нагрудним знаком «За збереження життя» та нагородною монетою «Військові медики. На варті  життя». Позивний «Адреналін».

Загинув 24 серпня 2024 рокупід час виконання бойового завдання біля села Макіївка Луганської області.

Похований 3 вересня 2024 року в селі Андріївка Михайло-Коцюбинської територіальної громади Чернігівського району.

Ляшенко Олександр Олександрович народився 4 вересня 1987 року в селі Савинці Срібнянського району. У 2006 році закінчив Савинську загальноосвітню школу, а у 2008 році - Роменське вище професійне училище. Працював у Києві. Одружився. Згодом у родину прийшло щасливе поповнення – донька та син.

Та війна зруйнувала всі мирні плани. 24 серпня 2023 року Олександр Ляшенко був призваний до лав ЗСУ на посаду водія-радіотелефоніста. Солдат 142-ї окремої піхотної бригади. Під час виконання бойового завдання отримав важке поранення, довгий час лікувався в госпіталі. Помер 4 серпня 2024 року. Батьки втратили сина, діти – люблячого батька, друзі – товариша, який був душею будь-якого товариства.

Похований 6 серпня 2024 року у селі Савинці Срібнянської громади Прилуцького району.