Загиблі герої Чернігівщини: Васильченко Олександр. Пильник Юрій. Швеєв Григорій

Олександр Петрович Васильченко народився 9 лютого 1981 року в с. Красний Колядин Талалаївської громади на Чернігівщині. Закінчив Красноколядинську  середню школу.

З червня 1999 року  призваний на строкову військову  службу. Демобілізувався  15 листопада 2000 року та повернувся у рідне село. Десять років працював трактористом у ТОВ «Красноколядинське». 
У 2010  році переїхав  до міста Чернігів, де працював на «Укрзалізниці». У 2012 році одружився. 
На початку повномасштабної війни вони з дружиною переїхали  із обласного центру, який обстрілювали в село Количівка Іванівської громади Чернігівського району.
29 березня 2022 року Олександр призваний до Збройних Сил України та направлений у 26 –у Бердичівську артилерійську бригаду ім. генерала  хорунжого Романа Дашкевича. Служив на посадах: майстер, такелажник, механік-водій. Із 26 червня цього року боєць переведений  на посаду механіка-водія 1 взводу 2 батареї самохідного артилерійського дивізіону. 
30 вересня 2023 року в ході виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Галицинівка Покровського району Донецької області, отримав числення травми та опіки. Його життя рятували спочатку у госпіталі Дніпра, а потім звідти перевезли до лікарні в Київ. На жаль, дива не сталося, 9 жовтня серце воїна зупинилося. Поховали Героя на батьківщині у с. Красний Колядин. У Олександра залишилася дружина, мати та брати.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ВАСИЛЬЧЕНКА Олександра Петровича – старшого солдата, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Старший солдат Юрій Пильник, позивний Велес, загинув 28 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новомаркове на Донеччині. Захиснику було 33 роки.

Юрій народився 1 вересня 1989 року в селі Лісне Чернігівської області. Навчався у Боровиківській і Дніпровській школах на Чернігівщині. У 2013 році здобув кваліфікацію бакалавра в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Геологія». Оселився у столиці. Трудову діяльність розпочав 2010 року. Працював у ТОВ «ЕНЕКСТ» на посаді начальника відділу збуту маркетингу та начальника відділу по роботі з торговельними мережами. У 2019-му здобув кваліфікацію кандидата майстра спорту зі станової тяги та жиму штанги лежачи.

Під час повномасштабної війни чоловік став військовослужбовцем Збройних Сил України. Служив стрільцем-снайпером у батальйоні охорони військової частини А1937. Вірив у перемогу над окупантами та відповідально виконував усі бойові завдання.

«Мій рідний брате, в тобі поєднувалися всі якості справжнього та відважного воїна: незламний дух, боротьба за справедливість та життя кожного побратима. Ти – справжній патріот для своєї держави тепер навічно. Ніколи нічого не боявся! Говорив прямо, як думав. Готовий був іти під кулі і знищувати ворогів. Завжди посміхався, говорив: «Прорвемося!». Завжди готовий віддати все, що маєш, для друга, сестри, побратима та сім’ї. Найбільш відважний і люблячий чоловік для жінки, найдобріший батько та герой для рідного сина, незамінний син для батьків, найбільш надійна підтримка для мене. Як ти говорив: «Сестричка»… Сам добровільно йшов на цю кляту війну, яка не щадить нікого. Ти говорив: «Я йду воювати задля майбутнього сина, щоб він не відчув те, що зараз з нами!». Не забудемо, ніколи не пробачимо! Ти навічно Герой у наших серцях», – написала Людмила Пильник.

Поховали захисника у рідному селі. В Юрія залишились батьки, сестра, дружина і син.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Григорій Вікторович Швеєв народився 1 вересня 1987 року у селі Чемер в багатодітній родині. Навчався у Чемерській школі, де отримав атестат про середню освіту. Після закінчення школи служив у Збройних Силах України. Повернувся - працював на цивільних посадах , одружився . Згодом повернувся на військову службу за контрактом, боронив кордони нашої держави на Сході 2019-2020 роках в зенітно - ракетному полку .

Гриша був доброзичливим, чуйним, лагідним, дуже любив дітей. Був сповнений мрій та надій…

З початком повномаштабного нападу Росії на Україну , Григорій не зміг стояти осторонь, спочатку вступив до місцевої самооборони, де продемонстрував навики артилериста . А згодом Григорій добровільно пішов до ЗСУ . Понад усе він бажав миру і швидкого повернення додому, де на нього чекали рідні, мама, дружина та 4 діток.

7 липня 2022 року Швеєв Григорій Вікторович загинув в районі селища Верхньо -Кам’янське Донецької області.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).