Мистецька Чернігівщина: Володимир Рожок
Народжений на мальовничій Чернігівщині – землі, яка дала світові таких видатних діячів української культури, як Павло Тичина, Олександр Довженко, Левко Ревуцький, Григорій Верьовка, Натан Рахлін і багато інших, – Володимир Рожок присвятив життя розвитку національного музичного мистецтва. Шлях до головної справи життя не був легким, формування його як особистості припало на важкі роки повоєнної відбудови та «хрущовської відлиги». Водночас це був період розквіту народно-фольклорних гуртів і художньої самодіяльності, молодіжних мистецьких рухів і перших українських вокально-інструментальних ансамблів, різноманітних творчих конкурсів і фестивалів.
Ще під час навчання у Ніжинському культосвітньому училищі, згодом – у двох харківських вишах – інституті культури та інституті мистецтв імені Івана Котляревського – Володимир Рожок долучився до організаційно-просвітницької роботи і справи естетично-патріотичного виховання молоді, брав активну участь у проведенні музичних конкурсів і фестивалів мистецтв, спортивних змагань і вечорів, керував самодіяльними хоровими колективами і вокальними ансамблями, організовував численні творчі олімпіади, огляди, конкурси, гастролі самодіяльних творчих колективів у різних регіонах України та колишнього Радянського Союзу. Згадуючи про насичене духовне життя Харкова тих років, Володимир Іванович підкреслював, що всі учасники тих культурно-мистецьких заходів відчували величезне творче піднесення, затребуваність у суспільстві, причетність до таїнства творення культури.
Володимиру Рожку пощастило навчатися у прекрасних музикантів-професіоналів – майстрів хорового академічного мистецтва, котрі виховували учнів на кращих зразках світової музичної класики, вміли захопити, повести молодь за собою, розкрити творчий потенціал кожного студента. Одним із таких педагогів був блискучий хормейстер, людина, безмежно віддана справі розвитку хорового мистецтва Слобожанщини, – В’ячеслав Палкін.
Навчання у провідних викладачів культурно-мистецьких вишів Харкова було плідним для Володимира Рожка у плані професійного вдосконалення і накопичення досвіду організаційно-творчої роботи. Отримані знання стрімко примножувалися в київський період діяльності митця. Етапною у його біографії стала робота на посаді заступника директора з творчих питань Київського державного (нині – Національний) академічного театру опери і балету імені Тараса Шевченка (1981–1986), яка надала йому можливість співпраці над постановками нових опер і балетів з представниками музичної еліти України – видатними співаками, диригентами, режисерами, композиторами. Серед них були Герої України Євгенія Мірошниченко, Марія Стеф’юк, Анатолій Солов’яненко, Євген Станкович, Мирослав Скорик, Лев Венедиктов, Дмитро Гнатюк, багато інших діячів музичного мистецтва.
Потім були інші ділянки організаційно-управлінської роботи, зокрема в апараті Міністерства культури та Адміністрації Президента України, важлива посада заступника міністра культури і мистецтв України (1997–1999), відповідальна дипломатична місія (2001–2004)… Цей період збігся з суттєвими зрушеннями в суспільстві – здобуттям Україною незалежності й початком становлення української державності.
То був непростий час руйнації комуністичних ідеологем і вироблення нових концепцій політичного, економічного, соціально-культурного розвитку молодої держави, зміни її духовних орієнтирів. Часом в умовах економічної кризи і політичної нестабільності приймалися необґрунтовані рішення, які становили загрозу збереженню культурних цінностей, традицій, історичної спадщини українського народу. Володимир Рожок завжди використовував свій досвід, здобутий в умовах тоталітарної системи, на благо України, а його пріоритетом була національна ідея у вигляді розбудови українського мистецтва, освіти, науки, культури, поширення інформації про Україну та її мистецькі здобутки у світі, естетичне виховання молодших поколінь.
Саме ця ідея стала дороговказом на шляху його професійної і музично-громадської діяльності в 1990-ті роки. Завдяки зусиллям Володимира Рожка було започатковано та успішно проведено нові резонансні акції всеукраїнського і міжнародного масштабу, які сприяли піднесенню престижу вітчизняного мистецтва у світі: конкурс бандуристів імені Гната Хоткевича, Міжнародний конкурс юних піаністів Володимира Крайнєва та скрипковий конкурс Богодара Которовича у Харкові, Міжнародний конкурс артистів балету імені Сержа Лифаря і фестиваль «Серж Лифар де ля данс», Міжнародний конкурс піаністів пам’яті Володимира Горовиця, Всеукраїнський конкурс хорових колективів імені Миколи Леонтовича, Міжнародний конкурс диригентів імені Стефана Турчака тощо. Як свого часу влучно написав про Володимира Рожка видатний український поет, Герой України Борис Олійник, «через виплекані ним конкурси, фестивалі, численні творчі проекти він сам створював і формував культурний простір України».
Особливо плідною була діяльність Володимира Івановича на посаді ректора Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, яку він обіймав з 2004 до 2018 року. Окрилений довірою славетного колективу, Володимир Рожок усі сили віддавав налагодженню роботи вишу відповідно до нових викликів часу, брав активну участь у виробленні державної політики щодо впровадження Болонської системи в навчальних закладах культури і мистецтва України, переконував керівників різних щаблів влади у необхідності збереження національних традицій мистецької освіти.
Першочерговими для нього були питання ефективності навчального процесу і діяльності у правовому полі, мотивації працівників і студентів, багатовекторного міжнародного співробітництва. Останнє було предметом його особливої уваги: завдяки укладенню численних угод про співробітництво з провідними університетами і мистецькими вишами світу, наповненню їх конкретними акціями, міжнародні контакти академії істотно розширилися й простяглися в різні точки Земної кулі – від Європи до Китаю та Америки.
Володимир Рожок особисто опікувався питаннями матеріально-технічного забезпечення закладу. Саме з його ініціативи було вперше розв’язано болючу проблему «реанімації» парку музичних інструментів академії, який не оновлювався з повоєнних часів, закуплено близько 60 (!) нових роялів провідних світових виробників (Steinway & Sons, С. Bechstein, Yamaha, Seiler тощо), а також нові інструменти для симфонічного, духового колективів та оркестру народних інструментів, нове обладнання й «одяг» сцени для Оперної студії.
а ректорської каденції Володимира Рожка в академії проводилися численні творчі заходи, серед яких – концертні сезони і постановки нових опер в Оперній студії (часто – у співпраці та за підтримки посольств іноземних держав), щорічний фестиваль «Чайковський-фест» до дня народження видатного композитора, всеукраїнські виконавські конкурси на здобуття премій фірм «С. Bechstein» і «Yamaha» та багато інших. Особливу культурно-мистецьку «нішу» зайняла Міжнародна Пасхальна асамблея, яка стала справжнім форумом для професійного спілкування учасників і керівників найкращих хорових колективів з усіх регіонів України та з-за кордону.
Велику увагу приділяв Володимир Рожок науковому напряму роботи академії – діяльності двох спеціалізованих учених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій, Студентського наукового товариства, яке саме з його ініціативи було відроджене в 2004 році після довгих років забуття, проведенню всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій, публікації наукових видань. Під час ректорства Володимира Рожка та за його активної підтримки було започатковано вагомі наукові проєкти, які до сьогодні є окрасою наукового життя академії: видання спеціалізованого щоквартального фахового журналу «Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського» (від 2008 р.), проведення міжнародних наукових конференцій «Ювілейні і пам’ятні дати» (від 2011 р.), «Проблеми оперного мистецтва та музичної режисури» (від 2011 р.), «Україна. Європа. Світ. Історія та імена в культурно-мистецьких рефлексіях» (від 2017 р.) тощо.
Наукова складова завжди була однією з важливих сторін багатогранної діяльності Володимира Рожка. Він пройшов усі етапи становлення як науковець від навчання в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України до захисту кандидатської «Образ народу в українській героїко-революційній опері (до проблеми музично-сценічного втілення)» (1984) і докторської дисертації «Творчість Стефана Турчака в контексті музично-театральної культури України 60-80-х років ХХ століття» (1997).
Зацікавленість творчою діяльністю яскраво обдарованого українського диригента Стефана Турчака виникла завдяки особистому спілкуванню і співпраці з митцем ще під час спільної роботи в Київському оперному театрі. Унікальна диригентська манера Стефана Турчака, його широка професійна ерудиція, неординарне творче мислення захоплювали Володимира Рожка, спонукали до науково-публіцистичної рефлексії і в результаті викликали появу численних статей у пресі та науковій періодиці, а також 2-х монографій і навчального посібника для студентів музичних вишів, присвячених діяльності «сонячного Маестро».
Величезний творчий і науковий досвід Володимир Рожок передавав учням, багато років викладав в очолюваній ним академії, вів заняття зі спеціальності у студентів диригентсько-хорового факультету, керував магістерськими роботами, кандидатськими і докторськими дисертаціями.
Володимир Рожок залишив значний науковий доробок, чудову родину, численних учнів, послідовників і добру пам’ять колег, адже умів згуртовувати колектив, любив і підтримував творчу молодь, дав путівку в життя багатьом здібним вихованцям академії, які й сьогодні працюють на благо Alma mater. Він завжди відчував пульс часу і йшов у ногу з ним!
Коментарі
Дописати коментар