Загиблі герої Чернігівщини: Рай Станіслав. Варуха Василь. Кочин Володимир

Посмертно присвоєно військове звання «штаб-сержант» та нагороджено орденом «За мужність» III ступеня Рая Станіслава Сергійовича, який народився 15 вересня 1987 року в місті Чернігів.

Він почав військову службу за контрактом у прикордонному відомстві в жовтні 2005 року, коли йому було 18 років.

Батьки, Сергій Станіславович та Людмила Миколаївна, згадують, що їхній син завжди мріяв стати кухарем або військовим, і обидві його мрії здійснилися. Протягом певного періоду він і був кухаром у прикордонному підрозділі, де демонстрував свій кулінарний талант і завжди радував товаришів смачними стравами.

У 2015-2016 роках Станіслав брав участь у антитерористичній операції на сході країни, а потім служив у Сумському прикордонному загоні. Після звільнення у 2021 році у запас Збройних Сил України Станіслав за три тижні до великої війни виїхав до країн Євросоюзу з метою працевлаштування, проте вже в травні 2022 року повернувся, щоб приєднатися до прикордонників та захищати свою рідну землю.

У складі 15 мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон» він продовжив свою службу за контрактом.

8 вересня 2023 року Станіслав виконував бойове завдання у складі групи евакуації на Бахмутському напрямку, поблизу населеного пункту Кліщіївка в Донецькій області. Під час бойових дій він врятував та виніс із поля бою двох поранених побратимів, але загинув, намагаючись допомогти третьому пораненому під час ворожого мінометного обстрілу.

За свою відвагу Станіславу Сергійовичу посмертно присвоєно військове звання «штаб-сержант» та нагороджено орденом «За мужність» III ступеня Указом Президента України №870 від 30 грудня 2023 року. Заслужену бойову державну нагороду – орден «За мужність» III ступеня – вручено рідним Станіслава – батькові Сергію Станіславовичу та матері Людмилі Миколаївні.

У вічній скорботі за Героєм залишилися дружина та син.

Молодший сержант Варуха Василь Миколайович народився 16 вересня 1964 року на Ніжинщині. Закінчив загальноосвітню школу у селі Шатура, службу проходив у 163-му батальйоні територіальної оборони у місті Ніжин, був учасником бойових дій.

На жаль, 16 жовтня 2022 року життя Варухи Василя обірвалося…

Переяславець Володимир Кочин стримував рашистську навалу в Харківській області на посаді командира бойової машини-командира першого механізованого відділення третього механізованого взводу другого механізованого батальйону.

Під час виконання бойового завдання 16 вересня в районі села Першотравневе Куп’янського району захисник підірвався на розтяжці. Наступного дня від отриманих тяжких поранень його серце зупинилося у шпиталі міста Куп’янськ.

18 вересня Герою виповнилося б 42 роки. 

Володимир Кочин народився 18 вересня 1981 року у Березні на Менщині. До Переяслава він переїхав, уже познайомившись зі своєю майбутньою дружиною Людмилою. Тут народилися їхні доньки Крістіна та Вікторія. Старші доньки Володимира також часто приїжджали погостювати до нього.

Працював Володимир Михайлович слюсарем-сантехніком у складі аварійної бригади Переяславського КП УК ВУЖКГ.

3 початком повномасштабного вторгнення вступив до лав місцевої тер оборони: будував блокпости, виходив на чергування. Утім для чоловіка, який свого часу проходив військову службу в прикордонних військах у Криму, цього було замало.

Четверо дітей були для чоловіка чотирикратною мотивацією взяти до рук зброю і стати на захист своєї родини, своєї країни. Так у січні 2023 року він пішов на війну.

Володимир Кочин служив командиром бойової машини-командиром 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованого батальйону.

16 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Першотравневе Круп’янського району Харківської області Володимир Кочин зазнав тяжкого поранення. Це сталося внаслідок спрацювання вибухового пристрою. Побратими доправили бійця до шпиталю.