Скорботні жнива війни: Бутрімов Микола. Пельо Владислав. Пчола Олександр

Головний сержант Микола Бутрімов (7.09. 1984 – 4.03.2024) народився в місті Коростишів, що на Житомирщині. Там він навчався у початковій школі, а потім родина переїхала на постійне місце проживання в с. Семиполки Київської області. Тут Микола здобув загальну середню та спеціальну освіту, став студетном  університету за спеціальністю «Економіка».

Втім, професійне життя чоловік пов’язав з будівництвом. Довгий час працював у приватній будівельній бригаді.

Останнім часом – у Броварах на металобазі.

Носівчанином він став півтора десятки років тому, коли одружився і молоде подружжя зажило в Носівці, в родині дружини. Згодом, сім’я поповнилася дітками, тільки б жити та радіти, але…

Микола Вікторович вже 17 березня 2022 року став до лав Національної Гвардії України, боронив та звільняв Чернігів, виконував бойові завдання на Сумщині, будучи головним сержантом стрілецької роти з охорони та оборони важливих державних об’єктів.

Неодноразово виконуючи важливі і небезпечні завдання, Миколу Бутрімова оминула ворожа куля чи міна, але підступна невиліковна хвороба все частіше давала про себе знати. Чоловік не хотів вірити висновкам лікарів, коли опинився в медзакладі з переломом передпліччя, але його стан погіршувався. Спочатку була одна операція, після якої він ще повернувся на службу, невдовзі – наступна, хіміотерапія і кількамісячне перебування на лікуванні в Чернігівському медичному центрі сучасної онкології. 

Ще 3 березня його родина відвідувала, він говорив, посміхався і…попрощався, відчуваючи невідворотне.

Наступного дня, 4 березня, серце військовослужбовця, головного сержанта  Миколи Бутрімова, зупинилося.

Пельо Владислав Ігорович, народився 8 вересня 1993 року в селі Мохнатин  Чернігівського району. Проживав у с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області. Закінчив Количівську школу. Після закінчення школи навчався  у Чернігівському радіо-механічному технікумі та здобув кваліфікацію механік. У 2015 році закінчив Чернігівський національний технологічний університет та здобув спеціальність «Інженерна механіка».
Свою трудову діяльність розпочав з 2012 року, працював на таких підприємствах: «Компанія Спорт техніка», «Укр опт бакалія», «Компанія Верес». 
До призову в ЗСУ працював на Чернігівській броварні. 23 лютого 2023 року був мобілізований на військову службу. Мав військове звання молодший  сержант та займав посаду начальник  контрольно-технічного пункту. За свою сумлінну працю був  нагороджений почесними грамотами. 
1 грудня 2023 року під час виконання службового завдання  потрапив в ДТП. На жаль, 7 грудня 2023 року помер від отриманих травм. У нього залишилася дружина та двоє дітей.

Молодший сержант Олександр Пчола помер 7 липня 2024 року в селі Зоряне Черкаської області під час виконання службових обов’язків. Він два місяці не дожив до свого 47-річчя.

Олександр Пчола народився в місті Носівка, що на Чернігівщині. Закінчив школу і пов’язав своє життя зі службою в поліції. Службу проходив на Ічнянщині. Був дільничним, а згодом працював у відділі карного розшуку. Завершив свою трудову діяльність виходом на пенсію за вислугою років. У вільний час любив рибалити, а також відпочивати в колі рідних і друзів.

У січні 2023 року вступив до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання, обіймав посаду старшого стрільця. Неподалік Бахмута на Донеччині під час виконання бойового завдання отримав поранення. Після реабілітації продовжувати службу в бойових підрозділах не зміг, тому в листопаді 2023-го отримав скерування на проходження служби в Уманський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

«Він був наполегливий, завжди умів досягати своєї мети. Добрий, чуйний, ніколи та нікому не відмовив у допомозі», – розповіла дружина Галина.

Поховали Олександра на кладовищі у Носівці.

Вдома на нього чекали мама, дружина, двоє синів і двоє братів.