Наукова еліта Чернігівщини: Андрій Шелухін

7 травня 1902 року першим офіційним хранителем (директором) Музею українських старожитностей В.В.Тарновського був призначений Андрій Павлович Шелухін (1871–1931). Обіймав цю посаду до 20 жовтня 1911 року. Проводив екскурсії для відвідувачів, приймав дослідників, займався упорядкуванням, поповненням та збереженням фондових матеріалів музею.

Народився в сім’ї військового. Середню освіту здобув у Лубенській класичній гімназії (1889). Навчався на фізико-математичному і юридичному факультетах Університету Св. Володимира у Києві (відрахований за несплату коштів 1897 р.).

Працював домашнім учителем в заможних родинах, зокрема, в сім’ї О. В. Юркевича (1899). Був хранителем Музею українських старожитностей В. В. Тарновського в Чернігові (1902–1911), помічником архіваріуса (1913), тимчасово виконував обов’язки завідувача Київським ЦАДА (1914–1916).

Андрій Павлович брав участь у роботі ХІІ археологічного з’їзду в Харкові (1902 р.), активний діяч у підготовці і проведенні ХІV археологічного з’їзду в Чернігові (1908 р., секретар президії підготовчого комітету та член виставкової комісії). Як відомий знавець давніх рукописів допомагав історику Вадиму Модзалевському в роботі над виданням «Малороссийского родословника». Член Чернігівської, Полтавської та Саратовської вчених архівних комісій. Як представник Чернігівської архівної комісії брав участь у відкритті пам’ятника Івану Котляревському у Полтаві (1903 р.).

Зібрав колекцію фотографій українських акторів (1904). Як працівник Київського ЦАДА, підготував опис актової книги Луцької земської записової поточної і декретової 1599 р. (не опублікована).

У 1916 р. здійснював евакуацію фондів Київського ЦАДА в Саратов, де й продовжував описування актових книг.

Джерело