Загиблі герої Чернігівщини: Юрій Мустіпан. Андрій Закаврашний

 

Юрій Мустіпан віддав життя, щоб передати ЗСУ інформацію про позиції ворога на Чернігівщині. Чоловік вирішив пішки йти з села Терехівка до Чернігова, щоб доповісти цінні дані. На зворотному шляху окупанти закатували чоловіка до смерті. Про загиблого героя розповіла його дружина Тетяна Дудченко.

У село окупанти зайшли у перші дні повномасштабного вторгнення та постійно обстрілювали. 

Місцевим важко було чути обстріли, що не припиняються. Юрію було особливо важко. Два його сини вже тоді служили, він сам — теж колишній військовий. Тому хотів допомагати бійцям, навіть ходив у військкомат. 

Одного дня він вирішив іти в оточений Чернігів, щоб передати нашим захисникам координати ворога. Вийшов з дому 19 березня і більше не повернувся.

Тетяна показала дорогу, яку наприкінці березня пройшла, шукаючи свого чоловіка. За межами Терехівки є озеро. Сусіди розповідали їй, що бачили там тіло. Проте говорили, що чоловік не схожий на Юрія. Але Тетяна впізнала його ще за кілька метрів. Те, що його катували, зрозуміла відразу. 

На тілі видно синці, на місці поруч лежали пакети зі шнурками. Жінка каже, що Юрій не був таким сивим, коли йшов з дому. По дорозі додому чоловік потрапив у полон, звідти виходив на зв’язок матір’ю.

Вона розповідала, що чула, як з рук Юрія видирають телефон. Тоді їй сказали, що його протримають кілька днів і відпустять. Більше дзвінків не було.

Юрій посмертно отримав дві нагороди: за оборону рідної держави та за сприяння Збройним силам України. Чернігівська прокуратура розслідує справу вбивства чоловіка, але деталей поки не розголошують.

В теробороні міста деталей не розповідають, але кажуть, що Юрія пам’ятають, його інформація знадобилася. 

Старший солдат Андрій Закаврашний, позивний «Міссісіпі», помер 14 листопада 2022 року у лікарні від отриманих напередодні  біля села Времівка на Донеччині поранень. Захиснику було 25 років. Андрій народився у селі Лихачів Чернігівської області. Після школи закінчив Ніжинський агротехнічний інститут. Служив строкову службу в армії у Миколаєві, де отримав звання старшого солдата. Під час повномасштабної війни Андрій захищав Україну у лавах 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Був стрільцем-помічником гранатометника. Брав участь в обороні Чернігівщини, Донеччини та Запорізької області.

"Він був позитивною, веселою людиною, яка несла світло всім, хто знаходився поруч. Завжди привітний, ввічливий. Старався всім допомогти, хто цього потребував. Не любив, щоб хтось сумував, всім завжди підіймав настрій, любив, щоб усі посміхалися. Він був як вогник з іскорками, якими запалював оточуючих, напевно, так швидко від цього і перегорів. Мріяв про великий будинок, у якому б жили всі рідні», – розповіла рідна сестра героя Ольга.

«Андрій був активним студентом, завжди усміхнений, щирий та добрий, таким він навіки залишиться в наших серцях! Пам’ять про його життєвий подвиг житиме у нашій пам’яті вічно!» – зазначили на сторінці Ніжинського інституту.

Поховали військовослужбовця у рідному селі на Чернігівщині. У Андрія залишилися мама, бабуся, дві сестри та двоє братів.