Вбиті росією: Ткаченко Василь
Російська ракета вбила 68-річного чернігівця Василя Ткаченка, який дуже любив свою родину, а особливо 9-річну онучку Марію. 23 жовтня близько 14.00 життя 68-річного чоловіка обірвав ракетний удар по Чернігівському автозаводу.
Василь Михайлович народився 5 січня 1958 року в селі Гірськ на Сновщині. Після школи навчався в Києві, працював на заводі «Арсенал», служив у прикордонних військах в Ізмаїлі Одеської області. Згодом переїхав до Чернігова, де зустрів кохання всього свого життя — Людмилу. Вони прожили разом 45 років, виростили сина Андрія та дочку Ольгу.
— Тато був дуже чуйною, доброю людиною. Завжди всім допомагав. Ніколи нікому не відмовив, — розповідає Ольга Ткаченко. — Чималу частину свого життя батько присвятив роботі на Чернігівському автозаводі. Працював слюсарем у заготівельному цеху, десь із 2000-х. Він любив свою справу й сумлінно виконував свою роботу. Недавно його навіть фотографували для дошки пошани. А 23 жовтня тато був на звичайній робочій зміні, на жаль останній.
Ольга востаннє бачила батька ввечері напередодні трагедії. А тепер їй доводиться говорити про нього в минулому часі.
Окрему любов Василь Михайлович дарував своїй онучці Марії. Вона, до речі, займається танцями.
— Дідусь був для Маші особливою людиною. Він грав із нею у футбол, не пропускав жодного її виступу, вони проводили разом багато часу. А взагалі тата весь район знав. Усі діти. З ним завжди з усмішкою діти вітались за руку, — каже Ольга.
Василь Михайлович любив жартувати, що доживе до ста років, як його тітка Надя. Ці слова тепер особливо боляче згадувати. 26 жовтня Василя Ткаченка поховали на кладовищі «Яцево».



Коментарі
Дописати коментар