Маловідома Чернігівщина: садиба де Бальменів. Линовиця

Назва річки, де знаходиться садиба,  - «Линовиця» - «лин ловиться», хоча кажуть і про пана Линовецького, достеменно невідомо Від назви річечки назва перейшла і до села, яке у документах вперше згадується під 1629 роком.
В 17 столітті Линовиця вважалася хутором і належала родині Вишневецьких. Тут було всього 17 дворів. Селом Линовиця стала після того, як її купив протоієрей Іван Магерівський і заснував тут слободу. Сталося це у 1697 році. Потім, майже усе 18 століття село належало Скоропадським. У 1780 році його купив Іван Стоянович (генерал-майор, серб за походженням), але через рік відпродав половину села родині
Башилових. Поміщиця Софія Башилова, у 1809 році вийшла заміж за графа Петра де Бальмена і з того часу історія села пішла по новому руслу. Линовиця із глухого села перетворилася на осередок культури. 
Бальмен Яків Петрович де, граф (1813 — 1845) — офіцер, художник-аматор і письменник, автор кількох рукописних повістей, що за життя де Бальмена не були опубліковані. Шевченко познайомився з ним 29 червня 1843 р. у маєтку Т.Г. Волховської в с. Мойсівці і між ними швидко встановилися дружні взаємини. Вони часто зустрічалися, зокрема в товаристві В. Закревського. Поет гостював у садибі Бальменів у с. Линовиці того ж 1843 р. Разом із своїм родичем художником Башиловим де Бальмен ілюстрував виконаний ним рукописний альбом «Wirszy T. Szewczenka», написаних поетом до 1844 р. і переписаних польськими
літерами, аби зробити їх доступними для читачів, що користувалися латинською графікою. Обидва художники виконали по 39 ілюстрацій. Де Бальмен, зокрема, ілюстрував поеми «Гайдамаки» і «Гамалія». Перед від’їздом на Кавказ улітку 1844 р. де Бальмен переслав альбом Закревському для передачі Шевченкові. Перебуваючи в армії, був призначений ад’ютантом командира 5-го корпусу генерала Лідерса. Під час Даргинського походу, коли після зруйнування резиденції Шаміля Дарго російські війська відходили на старі позиції, корпус Лідерса, що рухався за авангардом і відірвався від основної колони, опинився у пастці, ущелина була перекрита завалом. Для встановлення зв’язку з головнокомандуючим і з метою розвідування ситуації, що склалася, генерал Лідерс вирядив свого ад’ютанта де Бальмена, який був убитий в сутичці з горцями в районі Шуанійських висот.
Для українців то була безглузда війна. Збереглися свідчення очевидців, що де Бальмен на Кавказі розчарувався в армії і зненавидів війну, особливо загарбницьку, коли бойові дії часто ведуться проти мирного населення, і коли воно, те населення настільки ненавидить загарбників, що навіть дитина може кинути ножа у спину солдата окупанта. Яків подумував про відставку, але не встиг… Лідерс був досвідченим керівником, але коли зрозумів, що загін відрізано й чеченці можуть оточити, почав відправляти своїх ад’ютантів на пошук зв’язку з Воронцовим… Тіло Якова де Бальмена так і не знайшли. Щоправда знайшли його сумку, в якій зберігався альбом із прекрасними малюнками солдатського побуту на Кавказі. Альбом передали до столиці, де ним зацікавився майбутній імператор Олександр ІІ. Альбом зберігся у архіві царської родини.
У 19 столітті маєток де Бальменів у Линовиці відвідали: Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Євген Гребінка, Олександр Афанасьєв-Чужбинський, Нестор Кукольник, Іван Муравйов-Апостол, Лев Жемчужников та ін.
За час радянської влади - від колись розкішного маєтку де Бальменів залишився цікавий флігель, зведений у кінці 19 століття в цегляному стилі, залишки парку (є кілька ефектних старезних сосен), будівля конюшні та романтичні руїни надбрамної башти.
Поряд із надбрамною баштою маєтку стоїть церква, здалеку схожа на класицистичну. Але зблизька здається що цементу на ній якось забагато, та й колони якісь дивні. Дійсно, той Успенський храм який звела Башилова у 1808 – 1819 рр. розібрали вже у 80-ті роки, а сучасна церква -  то вже новобуд. Розкішний графський палац розібрали на цеглу у 1920 році (із цегли збудували воловню). А башту залишили. 
 Фото Філіп Попов

Коментарі

Популярні публікації