Загиблі герої Чернігівщини: Потернак Дмитро. Самойленко Олександр. Пасльон Валерій

Солдат Потернак Дмитро Миколайович народився 14 липня 1989 року в Києві. Навчався у школі №14, захоплювався спортом і футболом. Після школи закінчив Міжнародне вище професійне училище зв’язку.

Працював у сфері пивоваріння та обслуговування обладнання для розливу пива. Колеги й друзі згадують Дмитра як добру, чесну та чуйную людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.

У найважчий для України час Дмитро Миколайович став на захист Батьківщини.

27 серпня 2026 року солдат Потернак Дмитро Миколайович загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Він до останнього залишався вірним Військовій присязі та українському народові.

У скорботі залишилися дружина Оксана Вікторівна та син Ілля.

Самойленко Олександр Миколайович народився 5 вересня 1980 року на Чернігівщині, у родині Миколи Олександровича та Ганни Василівни.У 1987 році пішов до першого класу однієї зі шкіл м. Чернігова. Після завершення третього класу разом із батьками переїхав до села Митківці Летичівського району Хмельницької області.

Після закінчення Митковецької загальноосвітньої школи Олександр вступив до Хмельницького ВПУ №25, де здобув спеціальність «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв» і кваліфікацію радіотехніка.

У 2000 році проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, розпочав трудовий шлях в обленерго. Паралельно навчався заочно в коледжі Подільського державного агротехнічного університету, де здобув кваліфікацію техніка-електрика.

З 2008 по 2017 рік працював будівельником та електромонтажником. Пізніше долучився до роботи на заводі «Екіпаж», де займався виробництвом металопластикових вікон і дверей.

Вступивши до лав ЗСУ, після повномасштабного вторгнення, Олександр зарекомендував себе відповідальним, стриманим і дисциплінованим воїном. Завжди готовий прийти на допомогу, підтримати словом і ділом, він з повагою ставився до побратимів та сумлінно виконував кожне поставлене завдання. Його позивний — «Балу».

22 листопада 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області, Олександр загинув, захищаючи Україну.

У нього залишилися донька Анастасія 2005 року народження та мати Ганна Василівна. Для них він назавжди залишиться люблячим батьком і відданим сином — світлою людиною, яка до останнього подиху стояла на захисті рідної землі.

Воїн Пасльон Валерій Віталійович народився 10 жовтня 1991 року у селі Лихачів. Жив з родиною в Чернігові. Разом з дружиною Мариною виховували 10-річну доньку Олександру та 6-річного синочка Кирила. Валерій дуже любив дітей, дбав і плекав свою сім'ю. Поважав і цінував найдорожчу матусю Надію та старших сестер Наталію і Яну. Валерій завжди був сміливим, добрим, трудолюбивим, життєрадісним, товариським, мужнім та відважним чоловіком, справжнім патріотом нашої держави.

З перших днів повномасштабного вторгнення поповнив ряди територіальної оборони в м. Чернігів. А в березні 2022 р. добровольцем пішов служити до Національної гвардії України. Службу ніс в гарячих точках нашої держави. Спочатку - на півночі Чернігівщини, на кордоні з Білорусією, ще на Донеччині, а потім - на Сумському напрямку.

Разом із побратимами старший солдат - кулеметник Валерій Пасльон давав гідну відсіч загарбникам.

При виконанні бойового завдання, залишаючись вірним Військовій присязі та українському народу, старший кулеметник бронеавтомобіля Пасльон Валерій Віталійович, поблизу населеного пункту Чуйківка Шосткинського району Сумської області, 06 вересня 2026 р загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримавши поранення, несумісні з життям.