Загиблі герої Чернігівщини: Скудний Сергій. Даніш Олександр. Бородуха Олександр

Сергій Іванович Скудний народився 25 жовтня 1975 року в Бобровиці. Навчався в Бобровицькій середній загальноосвітній школі № 1. Після закінчення школи вступив на навчання до Бобровицького радгоспу-технікуму за спеціальністю «Зоотехнік». Після навчання в технікумі отримав направлення на працевлаштування в Новій Басані, там одружився та проживав останнім часом.

Сергій Іванович працював у сфері сільського господарства.

Коли в Україну вторглися російській війська, він добровільно став на захист Батьківщини. 6 січня 2025 року Сергій Скудний приєднався до лав Збройних Сил України. Не шкодуючи себе, відважний воїн боровся за Україну та свій народ.

На жаль, 13 червня 2025 року родина отримала страшну звістку про те, що Сергій Іванович зник безвісти. Пізніше ДНК-експертиза підтвердила загибель Героя.

Солдат Сергій Скудний загинув на Сумщині під час виконання бойового завдання, внаслідок удару дроном противника.

Сергій Іванович назавжди залишився вірним Військовій присязі українському народові. Загибель пов’язана із захистом Батьківщини в боротьбі за незалежність та свободу України.

У скорботі залишилися сумуючі дружина Любов Іванівна, донька Ірина та сестра Тетяна Іванівна.

Олександр Даніш народився 3 жовтня 1975 року.

Навчався у Ніжинській гімназії №7, продовжив навчання в Ніжинському університеті.

«Працював учителем, далі пробував сили у сфері торгівлі. Завжди відкритий, щирий, доброзичливий, тактовний і вихований — таким Олександра пам'ятатимуть друзі», — пишуть у громаді.

Помер військовий у свій день народження — 3 жовтня 2026 року.

Поховали воїна у Ніжині.

Олександр Бородуха народився 21 жовтня 1979 року в Чернігові.

Навчався в Чернігівській середній школі №29 та ПТУ №10. Продовжив навчання в технікумі в місті Остер.

У 2005 році закінчив Сумський університет, здобув вищу освіту за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» та кваліфікацію інженера-будівельника.

«Свій трудовий шлях пройшов від майстра до директора навчального комбінату. Олександр був людиною стриманою, серйозною, дуже відповідальною. Він поважав людей, і люди поважали його. Був надзвичайно освіченою, ерудованою і цікавою людиною. Захоплювався історією, дуже любив читати», — діляться рідні загиблого.

У 2025 році чоловік добровольцем долучився до лав оборонців. Служив кулеметником.

«Під час виконання одного з бойових завдань він був важко поранений. Але після лікування знову повернувся в стрій. До своїх хлопців. Його останні слова матері були: "Мамо, як не я, то хто повинен захищати свою країну? Мене чекають хлопці. Я повернуся«».

Загинув боєць 23 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Ямпіль Краматорського району Донецької області.

Поховали військового у Чернігові на кладовищі в Ялівщині.

У нього залишилися мама, сестра та племінники.