Загиблі герої Чернігівщини: Овсяков Сергій. Крупін Віктор. Сіркін Дмитро

2 жовтня 2026 року Прилучина провела в останню путь захисника України, лейтенанта Сергія Овсякова, родом із Манжосівки Сухополов'янської громади.

Сергій народився 30 липня 1999 року. Після навчання у школах Обичева та Дідівців закінчив Прилуцький професійний ліцей, а згодом — індустріально-педагогічний технікум Конотопського інституту Сумського державного університету.

30 липня 2019 року Сергій вступив на контрактну військову службу. За роки служби пройшов шлях від навідника до командира танка, заступника командира взводу та командира взводу. Серед побратимів мав позивний «Француз».

За службу та відданість Україні воїн був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю «За оборону Чернігова», бригадною медаллю «За зразкову службу», а також почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ — «Кращий сержант Збройних Сил України», «Хрест Хоробрих» та «Золотий Хрест».

26 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кущове Запорізької області заступник командира танкової роти лейтенант Сергій Овсяков загинув. Захиснику назавжди залишилося 27 років.

Провести Сергія в останню земну дорогу прийшли рідні, друзі, побратими, знайомі, жителі Прилуччини та представники Сухополов'янської громади.

У Сергія залишилися мама Оксана, батько Володимир, брати, сестри та їхні родини.

Віктор Крупін народився 23 січня 1992 року в Прилуках. Навчався у гімназії №1 імені Георгія Вороного.

Після школи вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного фахового коледжу імені Івана Франка, де здобував фах учителя трудового навчання, креслення та інформатики.

Працював на різних підприємствах Києва.

«Ще з дитинства Віктор мріяв пов'язати своє життя з військовою справою, стати військовослужбовцем. У 2016 році його призвали на строкову військову службу, а вже через три місяці він вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові», — пише «Град Прилуки».

Свій військовий шлях Віктор Крупін пройшов у лавах різних бойових підрозділів: служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», згодом — у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців та 225-й окремій штурмовій бригаді. Брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині. Серед побратимів мав позивний «Танчік».

Був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», а згодом — медаллю «За відвагу».

Загинув молодший сержант Віктор Крупін 25 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання на території Запорізької області.

Попрощалися та поховали захисника у Прилуках. У глибокому смутку залишилися найрідніші Віктора: бабуся Валентина Іванівна, мама Марія Вікторівна, батько Сергій Васильович, брат Олександр, кохана дівчина Альона.

Дмитро Сіркін народився 27 вересня 2000 року в Чернігові. Навчався у школі №34.

«Був відкритим до спілкування і мав багато друзів. Займався картингом, виборював призові місця», — згадують рідні Дмитра Сіркіна, за інформацією Сергія Лаєвського.

Після школи Дмитро вступив до коледжу транспорту та комп'ютерних технологій Чернігівського національного політехнічного університету, де здобув професію механіка.

«Любив велосипеди, навчився їх ремонтувати. Згодом отримав посвідчення водія, почав їздити на своєму першому автомобілі "Жигулі". Дуже любив швидкість, їздив та ремонтував автомобілі. Пізніше здійснив свою мрію — купив електромобіль. Працювати почав із 16 років. Працював гловером. Робота йому подобалась».

У березні 2026 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Служив у 93-й бригаді в роті безпілотних систем у місті Краматорськ.

Помер військовий 22 вересня 2026 року у шпиталі міста Дніпра від важких поранень, яких зазнав під час виконання бойового завдання.

Попрощалися та поховали Дмитра Сіркіна у Чернігові на кладовищі «Яцево». У нього залишились мама, батько, молодший брат.