Загиблі герої Чернігівщини: Черкащенко Володимир. Лінивий Юрій. Скоробогатий Дмитро

Володимир Черкащенко народився 21 листопада 1981 року в селі Верхоли на Полтавщині. Там він провів своє дитинство та юність. Навчався в школі в Миргородському районі, по закінченні школи, вступив у Полтавське училище, де й здобув спеціальність автослюсаря.

У 2003 році Володимир познайомився зі своєю майбутньою дружиною Юлією. І вже в 2005 році у подружжя народився син Іван, а в 2010 — донька Поліна.

«Він був справжнім сім'янином та батьком, завжди турбувався, щоб у дітей та дружини було все, тому ніколи не цурався жодної роботи, усе робив власними руками. Розумівся, як у столярній справі, адже виготовляв меблі, двері, вікна, так і вмів поремонтувати будь-яку техніку», — згадують про чоловіка у громаді.

Працював на будівництві та охоронцем у Києві.

Під час повномасштабного російського вторгнення Володимир долучився до лав ЗСУ. Проходив військову службу на посаді стрілець-снайпер. Потім чоловіка направили на військовий вишкіл до Великої Британії. Там він провчився два місяці.

5 липня 2025 року він зателефонував дружині та повідомив їй, що через декілька днів вони вирушать на завдання, де не буде зв'язку з ним довгий час. Щоб вона не хвилювалася, Володимир її запевнив, що обов'язково зателефонує, щоб привітати сина з днем народження 7 липня. Однак чоловік не зателефонував. Пізніше у вайбері його командир переслав родині фото записки Володимира, в якій той передавав рідним вітання, оскільки не мав змоги зателефонувати особисто. Потім, 15 серпня, була ще одна така записка.

А вже у вересні 2025 року родині повідомили, що чоловік серед зниклих безвісти.

Згодом результати ДНК-експертизи підтвердили, що солдат Володимир Черкащенко загинув 25 серпня 2025 року під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Звірове Покровського району, Донецької області.

Поховали воїна у селі Бакаївка на місцевому кладовищі на Ічнянщині.

Юрій Лінивий народився 11 грудня 1978 року в місті Прилуки.

У 1985 році пішов до першого класу Ічнянської середньої школи № 1 (нині — Ічнянської гімназії імені Васильченка, — ред.), де навчався до дев'ятого класу.

З 1 вересня 1993 року по 26 червня 1996 року навчався в Ічнянському училищі-агрофірмі (нині — Ічнянський професійний аграрний ліцей, — ред.). Здобув професії тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія автомобілів категорій «В» і «С».

Після завершення навчання Юрій працював на різних роботах. Був охоронцем, працював робітником на Ічнянському заводі сухого молока та масла, згодом — охоронцем на ПрАТ «Кремінь». Також займався приватним перевезенням пасажирів.

29 квітня 2024 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Після проходження навчання в навчальному центрі, він проходив службу на посаді солдата резерву.

Із 23 серпня 2026 року Юрій Лінивий перебував на стаціонарному лікуванні в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь», де і помер 13 жовтня.

«Юрій Іванович був доброю, працьовитою та щирою людиною. Любив риболовлю, захоплювався історією українського козацтва, із задоволенням читав історичні книги. З дитинства любив футбол, грав у футбольній команді та захоплювався спортом», — згадують про чоловіка в громаді.

Поховали військового в Ічні на кладовищі «Шибенське».

У нього залишилися дружина, дві доньки, батьки та сестра.

Дмитро Скоробогатий народився 1 липня 2003 року. Воював у полку «Азов».

Загинув воїн 11 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Андріївка Краматорського району.

Поховали воїна у Чернігові.