Загиблі герої Чернігівщини: Горовий Роман. Вощевський Олексій. Сергієнко Микола

Роман Горовий народився 22 квітня 1982 року в селі Жукля на Корюківщині.

Навчався у Жуклянській загальноосвітній школі, закінчив 9 класів. Після школи вступив до Сосницького професійно-технічного училища, де здобув професію тракториста-машиніста.

Трудовий шлях розпочав у місцевому колгоспі «Перемога». У листопаді 2000 року чоловіка призвали на строкову військову службу.

Після служби Роман Горовий працював звалювальником лісу в Жуклянському лісництві.

У лютому 2003 року одружився. У подружжя народилося троє дітей.

З 2019 року чоловік працював у компанії SLAV Forest.

9 липня 2022 року Романа мобілізували до лав Збройних Сил.

Загинув 15 липня 2026 року на Сумському напрямку.

Поховали військового у рідному селі.

У нього залишилися діти, дружина та мама.

Олексій Вощевський народився 19 січня 1989 року в селі Данина на Ніжинщині.

Із золотою медаллю закінчив Данинську загальноосвітню школу. Навчався у Київському політехнічному інституті на радіотехнічному факультеті.

Працював адміністратором у торговельному центрі «Ашан».

«З дитячих років захоплювався футболом. Грав за футбольну команду села Данина "Сокіл", був її бомбардиром. У 2013 році його визнали найкращим бомбардиром футбольного сезону за версією Ніжинської федерації футболу», — пишуть у громаді.

29 травня 2026 року чоловіка призвали до лав Збройних Сил. Служив стрільцем-помічником гранатометника штурмового підрозділу.

Загинув 17 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання на Краматорському напрямку Донецької області.

Поховали воїна на кладовищі в рідному селі.

26 жовтня у Лосинівській громаді оголосили днем жалоби.

Микола Сергієнко народився 24 лютого 1978 року в селі Нове Чернігівської області.

Згодом разом з батьками переїхав до селища Седнів.

«З дитинства любив природу й тварин, захоплювався читанням і перечитав майже всю сільську бібліотеку. Та життя рано змусило його подорослішати: коли Миколі виповнилося 14 років, помер батько. Значна частина роботи по господарству лягла на його плечі», — згадують рідні чоловіка.

Перша професія Миколи Сергієнка — тракторист-механізатор.

А вже після закінчення Седнівської школи він здобув спеціальність плиточника-штукатура у технікумі.

У 1996 році проходив строкову військову службу.

Після служби чоловік одружився, у подружжя народився син. Родина переїхала до Чернігова, де Микола працював в охоронній компанії. Після розлучення він перебрався до Києва, де працював в охороні, на будівництві, а згодом — на терміналі «Нової пошти».

24 лютого 2022 року, після нічної зміни на роботі, чоловік пішов до військкомату та долучився до територіальної оборони, отримав зброю і разом із побратимами почав патрулювати Київ.

У березні 2022 року приєднався до 241-ї окремої бригади територіальної оборони 243-го батальйону.

Під час повномасштабної війни виконував обов'язки кулеметника, а згодом став сертифікованим фахівцем протиповітряної оборони — мисливцем за «шахедами». Брав участь у бойових завданнях на Донецькому та Харківському напрямках.

Загинув воїн 1 червня 2025 року під час виконання бойового завдання від удару FPV-дрона в районі села Малинівка Покровського району Донецької області.

Поховали військового на центральному кладовищі в Седневі.

У нього залишилися дружина, син, друзі.