Скорботні жнива війни: Максимченко Андрій. Акулят Олександр. Шавлач Михайло

Андрій Максимченко народився 29 липня 1973 року у селі Довгуни (зараз — Любецька громада).

Навчався у Малинівській середній школі. Після закінчення школи проходив строкову військову службу.

З 1994 по 2009 рік служив у Ріпкінському, а потім у Славутицькому відділі внутрішніх справ. Звільнився зі служби за вислугою років.

У травні 2024 року Андрій Михайлович добровольцем долучився до лав ЗСУ. Служив на Сумському напрямку.

4 жовтня 2026 року чоловік помер.

Поховали військового у Славутичі.

У нього залишилися донька та дружина.

8 жовтня у Славутичі оголосили Днем жалоби.

Олександр Акулят народився 1 грудня 1977 року в місті Мена.

З 1985 по 1995 рік він навчався в Менській загальноосвітній школі I-III ступенів. Після закінчення школи вступив до Козелецького технікуму ветеринарної медицини, де навчався з 1995 по 1998 рік і здобув диплом фельдшера ветеринарної медицини.

З червня 1998 по вересень 2001 року він працював у колективному сільськогосподарському підприємстві «Промінь» ветеринарним фельдшером. Протягом 2001–2002 років завідував Менською дільничною лікарнею ветеринарної медицини. Із 2005 по 2019 роки працював ветеринарним лікарем у приватному акціонерному товаристві «Менське племпідприємство», а з 2019 по 2021 роки — керуючим молочно-тваринної ферми №1 у ТОВ «Мена-Авангард».

Останнім місцем його роботи стала посада фельдшера ветеринарної медицини відділу організації ветеринарно-санітарних робіт та ідентифікації Менської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини.

Був одружений, з дружиною виховували двох дітей.

Як згадує його дружина, після оновлення облікових даних, пише Менська міська рада, Олександра направили до військкомату: «Сказали йти воювати — він пішов». Попри проблеми зі здоров'ям після перенесених інсультів і постійну потребу в ліках, він відмовився залишатися в тилу. Зі слів його дружини, в Олександра були інсульти. Він хворів та часто лікувався. «Я казала, може, полежиш у лікарні? Сказав: "Ні, не буду. Хлопці йдуть, а я буду лежати?"».

6 липня 2024 року Олександра Акулята призвали на військову службу 1 відділом Корюківського РТЦК та СП. Служив чоловік на посаді санітарного інструктора медичного пункту механізованого батальйону у званні молодшого сержанта у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади.

Був під Курськом, Кураховим, на Донбасі, на Сумському напрямку. Остання його позиція — на Харківському напрямку, зокрема під Куп'янськом Олександр із побратимами утримував позиції впродовж восьми місяців поспіль.

Через брак потрібних ліків, самопочуття погіршилося. Помер він 6 жовтня 2026 року в КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» міста Дніпро під час проходження військової служби.

Поховали Олександра на кладовищі у Мені з військовими почестями.

Михайло Шавлач народився 1 червня 1975 року в селі Покошичі на Коропщині. Навчався у Покошицькій загальноосвітній школі. Після закінчення дев’яти класів продовжив освіту в Новгород-Сіверському медичному училищі, де здобув спеціальність фельдшера.

Згодом оселився у Сосницькій громаді в селі Козляничі.

8 липня 2024 року Михайла призвали на військову службу за мобілізацією. Служив у військовій частині на посаді санітарного інструктора.

"14 жовтня 2026 року Михайло помер у Сосницькому медзакладі".

У захисника залишилися дружина та донька. Прощання з чоловіком відбулося 15 жовтня 2026 року в селі Козляничі.